Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ловчий, р. ловчого, д. ловчому, з. ловчого, о. ловчим, м. ловчім, к. ловчий
Походження слова (Етимологія)
Ловчий — це застаріле українське слово, яке означало особу, що займалася різними видами полювання, або придворного, який відав полюванням у стародавній Русі та Московській державі. Також так називали переслідувача втікачів з війська. Слово походить від праслов’янського *lovьčь, утвореного від *loviti (ловити), і споріднене з такими словами, як російське ‘ловчий’, білоруське ‘лоўчы’, польське ‘łowczy’, чеське ‘lovčí’ та болгарське ‘ловчий’.