Антикофіл — людина, яка свідомо та принципово уникає вживання кави, часто через особисті переконання, медичні протипоказання або несхвалення впливу кофеїну на організм.

Антикофіл — прихильник руху або ідеології, що критикує глобальну кавову індустрію, її соціально-економічні наслідки (експлуатацію працівників плантацій) та екологічну шкоду від монокультурного вирощування кавових дерев.

Антикофіл — у переносному значенні: той, хто заперечує або уникає чогось дуже поширеного, модного чи що стало соціальною нормою (за аналогією з уникненням кави).

1. Власна назва психологічного терміну, що позначає стійку, патологічну відразу або страх перед кавою та її запахом, які можуть викликати тривогу, фізіологічний дискомфорт або навіть панічні атаки.

2. У ширшому вживанні — сильна неприязнь або принципова несприйнятлівість до кави як напою, культури її споживання та пов’язаних з нею соціальних ритуалів.

1. (математика, геометрія) Опуклий багатогранник, який є дзеркальною протилежністю (енантіоморфом) звичайного куба; має всі властивості куба, але не може бути суміщений з ним шляхом обертання в тривимірному просторі, подібно до того, як права та ліва рука є дзеркальними відображеннями одна одної.

2. (філософія, символізм) У певних концепціях та художніх творах — уявний або абстрактний об’єкт, що протистоїть або є протилежністю кубу як символу стабільності, порядку та матеріального світу; може символізувати хаос, деструкцію чи іншу форму реальності.

Антиламбда-гіперон — у фізиці елементарних частинок: античастинка до лямбда-гіперона, що має однакову з ним масу, спін та час життя, але протилежні знаки електричного заряду, баріонного числа та інших квантових характеристик.

Антилептон — елементарна частинка, що є античастинкою до одного з лептонів (наприклад, електрону, мюону, тау-лептону або відповідного нейтрино); має ту саму масу, спін та час життя, що й лептон, але протилежні знаки електричного заряду та інших квантових чисел (наприклад, лептонного заряду).

1. Речовина, що здатна нейтралізувати дію лізину — ферменту, який розчиняє клітини бактерій.

2. В імунології — специфічне антитіло, що виробляється в організмі у відповідь на введення лізину та інгібує його активність.

1. Медичний термін, що означає профілактичне застосування антибіотиків для запобігання розвитку бактеріальних інфекцій під час хірургічних операцій, інвазивних процедур або у пацієнтів з високим ризиком інфікування.

2. У ширшому сенсі — стратегія або комплекс заходів, спрямованих на попередження інфекційних захворювань шляхом превентивного призначення антибіотичних препаратів.