1. Сільськогосподарська машина для лущення стерні, розпушування верхнього шару ґрунту та підрізання бур’янів.
2. Робітник, який займається лущенням (очищенням від лушпиння) насіння, горіхів тощо.
-
лущина
1. Тверда оболонка, шкаралупа, що вкриває насіння деяких рослин (горіхів, каштанів, квасолі тощо).
2. Застаріле або діалектне позначення для луски, лушпиння, тонкої оболонки (наприклад, на рибі, цибулі, насінні).
3. У техніці — тонка металева, дерев’яна або пластмасова оболонка, покрив, обшивка.
-
лущити
1. Очищати насіння, зерно, горіхи, овочі тощо від лушпиння, шкаралупи, шкірки, качанів (наприклад, кукурудзи).
2. Розколювати, розбивати на частини щось тверде, крихке (наприклад, каміння, лід).
3. Розорювати, обробляти землю лущильником, знімаючи верхній шар ґрунту.
4. Роздягати, позбавляти одягу, покриву (заст., рідк.).
-
лущитися
1. Відділятися, відшаровуватися, відпадати (про шкірку, лушпиння, кірку тощо).
2. Розкриватися, розколюватися, випускаючи насіння (про стручки, коробочки, горіхи).
3. Розділятися на тонкі шари, пластинки, лускуватися (про деякі матеріали, породи).
-
лущиця
1. Те саме, що луска — тонка тверда пластинка, що вкриває тіло риб або пластівці, що вкривають поверхню деяких рослин (наприклад, шишок).
2. Діал. Верхня, тонка оболонка, шкірка на насінні, зерні, плодах; лушпиння, лушпайка.
3. Діал. Невелика дерев’яна посудина, чашка з кришкою, зроблена шляхом лущення (видовбування) з дерева.
-
лущіння
Процес видалення луски з насіння, зерна або бобових культур, а також очищення плодів від шкірки, лушпиння.
Сільськогосподарська операція (частина обробітку ґрунту) для розпушування верхнього шару землі та знищення бур’янів за допомогою лущильника.
У техніці — процес видалення окремих шарів (наприклад, ізоляції з дроту) або шаруватого матеріалу (наприклад, лущення шпону).
-
львів
1. Місто в Україні, адміністративний, економічний та культурний центр Львівської області, історична столиця Галичини; засноване в середині XIII століття князем Данилом Романовичем і назване на честь його сина Лева.
2. Розмовна назва Львівського національного університету імені Івана Франка.
3. У переносному значенні — символ української культури, опору та ідентичності, особливо в контексті західноукраїнських традицій.
-
львівна
1. Жіноче прізвище, утворене від назви міста Львів, що вказує на походження або зв’язок із цим містом.
2. (Іст.) Жінка або дівчина, що народилася або живе у Львові; львів’янка.
3. (Перен., розм.) Характерна, типово львівська манера поведінки, говірки чи звичаїв, властива мешканкам Львова.
-
львівська
1. Власна назва, що означає належність до міста Львова, його історії, культури, географії або мешканців.
2. Характерна для Львова, властива йому або створена в ньому (наприклад, про архітектуру, кухню, діалект).
3. Як частина офіційних назв установ, підприємств, організацій, що розташовані або базуються у Львові (наприклад, Львівська обласна рада, Львівська залізниця).
4. Як частина географічних та адміністративних назв регіону (наприклад, Львівська область, Львівська височина).
-
львівське
1. Те, що стосується міста Львова, пов’язане з ним або характерне для нього (про явища, предмети, поняття тощо).
2. Те, що створене, вироблене або поширене у Львові.
3. У складі стійких назв та термінів: що входить до офіційної назви установ, організацій, підприємств, географічних об’єктів тощо, розташованих у Львові (наприклад, Львівське обласне управління, Львівське оперативно-рятувальне відділення).