Словник Української Мови
Процес видалення або зниження концентрації шкідливих газів, парів або токсичних речовин у повітрі, ґрунті, воді або в замкнутих просторах (наприклад, у приміщеннях, шахтах, резервуарах).
Технологічний процес очищення, стабілізації або підготовки рідин (наприклад, нафти, палива, мастил) шляхом видалення з них розчинених або диспергованих газів.
У медицині — лікувальна процедура або процес видалення газу з організму, порожнин тіла або кишківника.
1. Такий, з якого видалено гази, усунено газоподібні речовини.
2. (у техніці) Такий, що пройшов процес знегазування — видалення розчинених газів із рідин або матеріалів.
Втратити гази, стати негазованим (про напої).
Позбутися надлишкових газів у шлунково-кишковому тракті.
1. Видалити гази з рідини, зокрема з напоїв, щоб вони перестали бути газованими.
2. У техніці — видалити гази з якогось середовища, матеріалу або замкнутого простору.
1. Який знегажує, принижує чи ображає гідність когось або чогось; що містить зневагу, глузування або неприйняття.
2. (У спеціальному вжитку, перев. як термін) Який має на меті дискредитацію, приниження статусу або авторитету (наприклад, про висловлювання, дії).
1. Втрачати гідність, повагу, моральну чистоту; опускатися, падати в моральному плані.
2. Ставати брудним, неохайним, забувати про гігієну та опорядок.
3. (переносно) Втрачати первинну цінність, якість; псуватися, деградувати (про мову, звичаї, мистецтво тощо).
1. Псувати, нищити, руйнувати щось, позбавляти цінності або привабливості; оскверняти, опоганювати.
2. Порочити, ганьбити, дискредитувати когось або щось; обмовляти, зводити наклеп.
3. Робити щось огидним, викликати відразу; забруднювати морально або фізично.
1. Властивість за значенням дієслова “знегажувати” — здатність чогось бути знегадженим, забрудненим, опоганеним.
2. (у філософії, соціології) Стан відчуження, деградації або втрати внутрішньої цінності; процес перетворення чогось гідного на безгідне, часто внаслідок комерціалізації, масового виробництва або вульгаризації.
1. Дія за значенням дієслова “знега́жувати” — псування, осквернення, перетворення чогось на непридатне, нечисте або огидне; опоганення.
2. (у спеціальному, часто юридичному контексті) Навмисне заподіяння шкоди, руйнування або осквернення об’єктів, пам’яток, громадських місць, символів, що призводить до втрати їхньої цінності, гідності або первинного вигляду; акт вандалізму.
1. Який зазнає зневаги, приниження, образливого ставлення; той, кого зневажають.
2. Який перебуває в стані забруднення, осквернення; опоганений.