1. Почати пищати, видавати писк, тонкі пронизливі звуки (про пташенят, тварин, комах тощо).

2. Розмовне. Почати плакати, скаржитися з плачем або тонким голосом (переважно про дітей).

3. Розмовне, переносне. Почати говорити тонким, пронизливим, часто скаржливим голосом; заверещати.

1. Почати пищати, видати писк (про тварин, птахів, комах тощо).

2. Почати видавати високий, тонкий, різкий звук, схожий на писк (про механізми, предмети).

3. Заговорити або заспівати тонким, високим голосом; закричати зі злістю, досадою або захопленням.

1. (розм.) Набути вигляду, властивостей чи ознак, характерних для запішків (запішків — діалектне позначення для підсніжників або інших ранньоквітучих рослин); стати схожим на запішок.

2. (перен., рідко) Стати дуже блідим, знебарвленим, набути білизни, подібної до квітки підсніжника.

1. (діал.) Стати пишним, пишатися чимось, хизуватися.

2. (діал., рідк.) Загордитися, зазнатися.

1. (діал.) Записати, зробити запис, занотувати щось.

2. (діал., перен.) Запам’ятати, зав’язати на пам’яті, зазначити в думці.

1. (розм.) Почати пхатися, штовхатися, намагаючись пройти крізь щось або зайняти певне місце; залазити з зусиллями.

2. (перен., розм.) Нав’язуватися, наполегливо втручатися у щось, намагатися взяти участь у чомусь проти волі інших.

1. (розм.) Швидко та неохайно їсти, ковтаючи їжу великими шматками без належного пережовування.

2. (перен., розм.) Зробити щось дуже швидко, але недбало, поверхнево, лише б позбутися обов’язку або завершити справу.

1. Насильно, з зусиллям поміщати себе або частину свого тіла кудись, втискуватися в обмежений простір.

2. (перен., розм.) Нав’язувати свою присутність, прагнути потрапити кудись, долучитися до чогось, часто без запрошення.

3. (перен., розм.) Намагатися виконати надто багато справ одночасно, брати на себе зайве, перевантажувати себе обов’язками.