захворітися — дієслово, яке вживається в розмовній мові для позначення початку хвороби, захворювання; занедужати.
-
захворіти
1. Почати хворіти, стати хворим; підхопити хворобу.
2. перен. Раптово та сильно захопитися кимось або чимось, поринути у якесь почуття (наприклад, коханням, ненавистю).
3. перен., розм. Про стан сильного занепаду, руйнації, занедбаності (про справи, галузі тощо).
-
захворілий
1. Який захворів, хворий; такий, що страждає від певної хвороби.
2. Уживається як іменник у значенні: людина, яка захворіла, хвора.
-
захворюватися
1. (на щось) Починати хворіти певною хворобою, підхоплювати інфекційне захворювання; інфікуватися.
2. (на когось, на щось) Розмовне. Сильно захоплюватися кимось або чимось, починати відчувати до когось, чогось надмірну пристрасть.
-
захворювати
1. Починати хворіти, ставати хворим; підхоплювати хворобу.
2. (перен.) Зазнавати негативних змін, пошкоджень, руйнувань; псуватися, гнити (про рослини, матеріали тощо).
-
захворюваність
Захворюваність — кількісний показник, що відображає поширеність хвороб серед населення або його окремих груп за певний період часу; рівень захворюваності.
Захворюваність — сукупність випадків захворювань, зареєстрованих на певній території за певний період.
-
захворювання
Патологічний стан організму, спричинений дією шкідливих факторів і виражений порушенням життєдіяльності, працездатності та пристосувальних можливостей; хвороба.
Окремий випадок такої хвороби.
-
захвойдаха
Захвойдаха — власна назва, що позначає міфічну істоту, духа або лісову потвору в українському фольклорі, яка, за переказами, мешкає в гущавині лісу та може збивати людей зі шляху, пустуючи або лякаючи їх.
Захвойдаха — рідкісне прізвисько або прізвище, що може вживатися як власна назва особи, ймовірно, утворене від діалектного слова, пов’язаного з поняттям блукання або потворності.
-
захвицатися
Захвицатися — діалектне дієслово, що означає почати хвицятися, тобто метушитися, квапитися, суєтитися, захвилюватися, втрачати спокій через поспіх або збудження.
-
захвицати
1. (розм.) Швидко схопити, вхопити когось або щось, часто з відтінком раптовості або необережності.
2. (перен., розм.) Несподівано заволодіти чимсь, привласнити собі.