1. Стосовний до лоба, призначений для лоба (лобна кістка).
2. У складі власної назви «Лобне місце»: кам’яний майданчик на Красній площі в Москві, з якого в XVI–XVIII століттях оголошували царські укази та проводили публічні страти.
-
лобниця
1. (діал.) Невелика річка в Україні, ліва притока Стиру, що протікає територією Волинської області.
2. (діал.) Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села у Волинській області, пов’язаного з однойменною річкою.
-
лобовий
1. Який розташований, спрямований або призначений для лобової частини чогось, наприклад, лобове скло автомобіля.
2. Який здійснюється, відбувається або спрямований прямо уперед, назустріч чомусь, без відхилень; фронтальний, що діє в лоб.
3. У військовій справі: який стосується передньої, головної лінії оборони або атаки; фронтовий.
-
лобогрійка
1. Розмовна назва легкового автомобіля марки «Запорожець» моделей ЗАЗ-965, ЗАЗ-966, ЗАЗ-968 та їхніх модифікацій, що випускалися в СРСР, через характерне розташування двигуна в задній частині кузова, який взимку обігрівав спинки передніх сидінь.
2. Переносно — про старий, незграбний або малопотужний транспортний засіб (автомобіль, трактор тощо).
-
лобогрійник
Лобогрійник — застаріла назва легкого головного убору, зазвичай жіночого, який носять для захисту від сонця або холоду; капор, очіпок.
Лобогрійник — розмовна назва невеликого соняшника, головка якого не використовується для отримання насіння, а вирощується переважно як декоративна рослина.
Лобогрійник — жартівлива або іронічна назва алкогольного напою (горілки, вина), від вживання якого, за переконанням, «гріється» голова або все тіло.
-
лобода
1. Рослина родини амарантових з дрібними квітками, часто з листям різноманітного забарвлення, що росте як бур’ян або вирощується як декоративна; мари́на (рід Chenopodium).
2. Народна назва деяких видів рослин родини амарантових, зокрема мари білої (Chenopodium album).
3. Вживається у назвах інших рослин, наприклад, «морська лобода», «городня лобода».
-
лляти
1. (док. лити) Розливати, виливати рідину, переважно з посудини; лити.
2. (док. вилляти) Виливати, випускати назовні (сльози, пот, кров тощо).
3. (док. розлляти) Розливати, проливати рідину ненавмисно.
4. (док. облляти) Поливати, обливати когось, щось рідиною.
5. (док. відлляти) Відливати частину рідини з посудини.
6. (док. злляти) Зливати рідину з кількох посудин в одну.
7. (перен., док. вилляти) Виражати, виявляти (почуття, емоції).
-
ллятий
1. (техн.) Виготовлений з льону або з домішкою льону (про тканину, пряжу тощо).
2. (перен., розм.) Дуже блідий, безкровний (про колір обличчя).
-
ллятися
1. Розливатися, текти рідкою масою, струменем або широким потоком (про рідину, світло тощо).
2. Розповсюджуватися, поширюватися (про звуки, запахи, почуття).
3. Виливатися, виходити назовні (про емоції, внутрішній стан).
-
лоа
1. У гаїтянському вуду — дух, божество або надприродна істота, що виступає посередником між верховним богом (Бондьє) та людьми; часто асоціюється з певними природними силами, явищами або аспектами життя та має специфічні риси, атрибути та ритуали поклоніння.
2. У ширшому культурному контексті — термін для позначення божеств або духів в афро-карибських релігійних традиціях та діаспорі, що походять від західноафриканських вірувань.