• зщипувати

    1. Збирати, зривати щипком (переважно про ягоди, квіти, плоди).

    2. Вищипувати, видаляти щипком (про волосся, пір’я тощо).

    3. Перен., розм. Завдавати комусь болю, неприємностей; дражнити, чіплятися.

  • зщипнутися

    1. Різко, з напругою стиснутися, зібратися в одну точку (про м’язи, частини тіла).

    2. Перен. Відчути різкий внутрішній біль, спазм, стискання від сильного почуття (жалю, жалю, раптового згадування).

  • зщипнути

    1. Різко і сильно стиснути, ущипнути когось або щось, зазвичай пальцями або щипцями, спричиняючи біль або дискомфорт.

    2. Швидко взяти, відокремити або відірвати щось, затиснувши між пальцями (наприклад, зщипнути квітку, зщипнути нитку).

    3. Перен. Викликати різке відчуття холоду, морозу (про вітер, мороз).

  • зщипатися

    1. (про рослини, листя, квіти) Втратити свіжість, зів’янути, зморщитися від спеки, посухи або холоду.

    2. (переносно, про людину) Змарніти, зів’янути, втратити життя та енергію від хвороби, страждань або сильного переживання.

    3. (розм.) Зібратися, стиснутися в комок від холоду або страху; зкуйовдитися.

  • зщипати

    1. Стиснувши пальцями, відокремити частину чогось, відірвати, відщипнути.

    2. Пощипати в різних місцях або з різних боків; общипати.

    3. Розм. Завдати комусь болю, стискаючи шкіру пальцями; ущипнути.

  • зшукуватися

    1. (про людей) Збиратися, сходитися в одному місці, часто таємно або з певною метою; скупчуватися.

    2. (про речі, явища) Поступово накопичуватися, збиратися в одному місці або в одній особі; концентруватися.

    3. (заст., рідк.) Знаходити один одного, зустрічатися внаслідок пошуків.

  • зшукувати

    1. Знаходити когось або щось шляхом пошуку, розшукувати.

    2. (у комп’ютерних системах) Виконувати пошук даних, інформації за певними критеріями.

  • зшукатися

    1. (діал.) Знайтися, відшукатися — про те, що було втрачене або забуте.

    2. (діал., рідк.) Зібратися, накопичитися в одному місці (про людей або речі).

  • зшукати

    1. Знайти когось або щось внаслідок пошуків, старанних розшукувань.

    2. (у переносному значенні) Отримати, добути щось, доклавши зусиль.

  • зштовхувач

    1. (техн.) Пристрій або механізм, призначений для зштовхування, переміщення або спрямування об’єктів шляхом механічного контакту (наприклад, на конвеєрній лінії, сортувальній установці).

    2. (заст., перен.) Той, хто навмисно провокує конфлікт, сварку або ворожнечу між іншими людьми; інтриган, підбурювач.