Словник Української Мови
1. Сукупність керівних органів, штабів та управлінських структур у збройних силах, інших силових формуваннях або великій організації, що забезпечує планування, координацію та безпосереднє керівництво діяльністю.
2. Персонал (особовий склад), що обслуговує та забезпечує функціонування цих керівних органів і структур.
1. До кінця, повністю, цілком (про виконання дії).
2. (Уживається для посилення) Дуже сильно, до крайності, до виснаження.
1. Призначений для управління військовими підрозділами та одночасного спостереження за полем бою, місцевістю або повітряним простором (про пункт, пост, центр тощо).
2. Пов’язаний з функціями командування та контролю за ситуацією, що поєднує елементи управління та розвідки.
1. (до кого, чого, рідше — чим) Набридати комусь, приставати з чимось, домагатися чогось настирливими запитаннями або вимогами; докучати.
2. (до кого, чого) Розмовне. Доторкатися до когось, чогось, щоб дізнатися, перевірити щось; діставатися, сягати.
1. Пов’язаний із системою управління, заснованою на жорсткій ієрархії, беззаперечному виконанні розпоряджень вищого керівництва та директивному плануванні, що характерно для централізованої економіки та тоталітарних політичних режимів.
2. Стосовний до методів керівництва, які ґрунтуються на віддаванні наказів і адміністративному тиску, а не на економічних стимулах або демократичних принципах.
1. Доводити ковзанням до певного місця, сковзуючи, штовхаючи, присувати.
2. (у техніці) З’єднувати, стикувати ковзанням або поступовим зближенням окремі частини, секції (наприклад, космічних апаратів, суден).
3. (переносно, розмовне) Доводити до якогось стану, положення або результату, часто з відтінком тривалої, наполегливої діяльності.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (заст.) Той, хто командує, керує; командир, начальник.
1. Стосований до команди (групи людей, організованої для спільної діяльності), властивий їй; призначений для команди.
2. Призначений для керування, управління чим-небудь; такий, що подає команди.
3. Пов’язаний з військовим підрозділом — командою; військовий.
1. Стосований до дока, призначений для дока або пов’язаний з його функціонуванням (наприклад, докове обладнання, доковий робітник).
2. Той, що знаходиться, розташований біля дока або безпосередньо в доку.
1. (екон.) Стосовний до командити, пов’язаний з нею; властивий командіті.
2. (юр.) Який стосується командитного товариства (командітного товариства) — господарського товариства, в якому поряд з учасниками, що відповідають за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними товаришами), є один або кілька учасників (вкладників, командітистів), які несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, лише в межах внесених ними вкладів.