Біореограф — фахівець, який займається біореографією: створенням хореографічних постановок, де рухи тіла ґрунтуються на принципах біомеханіки, анатомії та природних ритмах організму, часто з метою терапевтичного впливу або глибшого зв’язку з тілесними відчуттями.

Біореограф — хореограф, що працює в напрямку сучасного танцю, де основою композиції є не заздалегідь вивчені технічні па, а органічні, імпровізовані рухи, що витікають з унікальних біологічних можливостей та анатомії конкретного виконавця.

Біорексистазія — власна назва технології або методу, що поєднує біологічні принципи (біо-) з механічним утриманням або стабілізацією (-рексистазія), часто у контексті медицини, косметології або біоінженерії для закріплення тканин, клітинних структур чи інших біологічних матеріалів.

Організм (переважно бактерії та гриби), що розкладає органічні речовини мертвих тварин і рослин до неорганічних сполук, повертаючи мінеральні елементи в навколишнє середовище та замикаючи кругообіг речовин в екосистемі; деструктор, редуцент.

1. Організм (бактерія, гриб, рослина тощо), який здатний перетворювати важкодоступні форми хімічних елементів (наприклад, важкі метали) на менш токсичні або легші для засвоєння іншими видами, виконуючи тим самим функцію природного очищувача в екосистемах.

2. Технологічний пристрій або система, в якій для переробки органічних відходів (наприклад, побутового сміття, осаду стічних вод) використовуються живі мікроорганізми, що продукують корисні речовини (біогаз, органічні добрива).

Біорегулятор — природна або синтетична речовина, що бере участь у регулюванні біологічних процесів у живих організмах, впливаючи на швидкість, інтенсивність або напрямок цих процесів (наприклад, гормони, вітаміни, нейромедіатори, деякі пептиди).

Біорегулятор — спеціалізований препарат або засіб, створений на основі біологічно активних речовин, який застосовується в медицині, ветеринарії або сільському господарстві для корекції функцій організму, підтримки гомеостазу або стимулювання захисних сил.

1. Технологічна установка або ємність, призначена для проведення біологічних процесів (наприклад, ферментації, культивування мікроорганізмів, клітин тварин чи рослин) у контрольованих умовах для отримання біомаси, біопродуктів або біотрансформації речовин.

2. У медицині та біоінженерії — спеціальний пристрій або система, що імітує фізіологічні умови для вирощування тканин, органів або біологічних конструкцій (наприклад, штучний орган).

3. У екології та промисловості — замкнута система для переробки органічних відходів (наприклад, біогазова установка) з метою отримання енергії чи добрив.

1. (біол.) Організм, що здатний накопичувати у своїх тканинах значні концентрації певних хімічних елементів або сполук (наприклад, важких металів, радіонуклідів), часто значно вищі, ніж у навколишньому середовищі.

2. (екол., сільське господарство) Вид рослини або тварини, який використовується для індикації рівня забруднення або для очищення (фіторемедіації) ґрунтів, вод та атмосфери від специфічних забруднювачів завдяки своїй здатності до їх інтенсивного поглинання та накопичення.

1. Ідеологія або система поглядів, що ґрунтується на переконанні про біологічну нерівність різних рас людини, їхню поділ на “вищі” та “нижчі” та виправдовує дискримінацію, сегрегацію чи панування одних рас над іншими з наукової (псевдонаукової) точки зору.

2. Політика, суспільна практика або правові норми, що реалізують ідеї расової нерівності та переваги однієї раси над іншими, часто закріплюючи це в законодавстві та державних інституціях.

Галузь радіобіології, що вивчає вплив іонізуючих випромінювань на живі організми, їхні тканини та клітини, зокрема механізми радіаційного ураження та відновлення, закономірності розвитку променевої хвороби та засоби радіозахисту.

1. Медична діагностична процедура, при якій здійснюється взяття невеликого фрагмента живих тканин організму (біоптату) для подальшого мікроскопічного або біохімічного дослідження з метою встановлення точного діагнозу, зокрема при підозрі на пухлинні захворювання.