Аричіато — власна назва села в Італії, у регіоні Калабрія, провінція Козенца.
Аричіато — власна назва невеликого містечка в Італії, у регіоні Кампанія, провінція Авелліно.
Словник Української
Аричіато — власна назва села в Італії, у регіоні Калабрія, провінція Козенца.
Аричіато — власна назва невеликого містечка в Італії, у регіоні Кампанія, провінція Авелліно.
1. У давньогрецькій міфології — дочка критського царя Міноса, яка допомогла афінському героєві Тезеєві вибратися з лабіринту, подавши йому клубок ниток (“аріаднину нитку”).
2. Переносно — вихід із скрутного становища, несподівана допомога у складній ситуації; ключ до розв’язання заплутаної проблеми.
3. Астрономічний термін: мала планета (астероїд) № 43, відкрита 1857 року.
4. Поетично — жіноче ім’я, що символізує мудрість, порятунок і визволення.
1. У давньоіндійській міфології — один з семи божественних мудреців (ріші), який вважався сином Брахми або Уравасі та Пурамити, батьком семи святих (саптаріші) та автором частини гімнів «Рігведи».
2. У сучасному вжитку (переважно в інтернет-середовищі та молодіжному сленгу) — іронічна або саркастична назва людини, яка дотримується расистських, зокрема ідеологічно близьких до нацизму, поглядів щодо переваги так званої «арійської раси»; пейоратив.
1. Невелика за розміром арія, що зазвичай відрізняється простотою музичної форми та камерним, ліричним характером; коротка сольна вокальна пісня в опері, опереті, ораторії або кантаті.
2. В інструментальній музиці — невелика за обсягом п’єса мелодійного, співучего характеру, часто частина циклічної форми (наприклад, сюїти).
1. Назва давніх індійських та іранських народів, що входили до індоіранської гілки індоєвропейської мовної сім’ї та розселилися на території Іранського плато та Північної Індії в II–I тисячоліттях до нашої ери; індоіранці.
2. У расовій теорії XIX–XX століть, а також у ідеології нацизму — уявна «вища раса», яку ототожнювали з носіями індоєвропейських мов, приписуючи їй антропологічні та культурні переваги; у цьому контексті термін має дискредитоване, ідеологічно навантажене значення.
1. Накидати аркан, ловити арканом (про тварин).
2. Переносно: намагатися залучити, привернути до себе чиєсь увагу, розмови, знайомство.
1. Стосовний до аркану (у значенні: довгий мотуз із петлею на кінці для ловіння коней та інших тварин); призначений для закидання аркану.
2. Стосовний до аркану (у значенні: довга міцна мотузка, трос); призначений для підйому, буксирування тощо за допомогою такої мотузки.
3. Стосовний до аркану (у значенні: старовинна українська народна пісня ліричного, переважно любовного, змісту, що виконується у повільному темпі); властивий аркану, характерний для нього.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “аркан” — невеликий аркан, короткий мотуз із затяжною петлею для ловіння тварин.
2. Власна назва: Арканчик — традиційна українська народна танцювальна гра (хоровод), поширена на Гуцульщині, що імітує дії керування конем та закидання аркана; також музична форма та мелодія для цього танцю.
1. Прізвище українського громадського діяча, історика, композитора та хормейстера Миколи Аркаса (1853–1909), автора першої популярної «Історії України-Русі» українською мовою та творів на національну тематику.
2. Прізвище українського військового та державного діяча, контр-адмірала, одного з організаторів Військово-Морських Сил Української Держави Миколи Аркаса (1881–1938).
3. Власна назва (топонім) населених пунктів, зокрема села в Україні.
1. (історичний термін) Військовий підрозділ у запорозькому козацтві, що складався з козаків-артилеристів; гарматна обслуга на Січі.
2. (власна назва, історична) Назва одного з куренів Запорозької Січі, що походив від однойменного військового підрозділу.
3. (власна назва, сучасна) Назва населених пунктів в Україні (наприклад, село в Одеській області), а також вулиць у різних містах, що походять від історичного терміна.