Словник Української
Ебуліоскопія — фізико-хімічний метод аналізу, заснований на вимірюванні підвищення температури кипіння розчину порівняно з температурою кипіння чистого розчинника.
Ебуліоскопія — розділ фізичної хімії, що вивчає закономірності підвищення температури кипіння розчинів та методи ебуліоскопічних вимірювань.
1. Конструкція у формі прямокутного ящика, сітки або циліндра, виготовлена з металевої дротяної сітки та заповнена камінням, гравієм або ґрунтом; використовується в гідротехнічному, дорожньому та військовому будівництві для укріплення укосів, берегів, спорудження підпірних стінок.
2. (історичне) Великий плетений кошик без дна, який у давнину, подібно до сучасних конструкцій, наповнювався землею або камінням і служив для будівництва фортифікаційних споруд, захисту стрільців або в гідротехніці.
1. (фіз., хім.) Пов’язаний з ебуліоскопією — методом дослідження речовин, заснованим на вимірюванні підвищення температури кипіння розчину порівняно з температурою кипіння чистого розчинника.
2. Стосуючийся приладу ебуліоскопа, призначеного для такого вимірювання.
Ґелґіт — власна назва одного з найбільших та найактивніших льодовиків поза полярними регіонами, розташованого в Каракорумі (Пакистан).
Ґелґіт — власна назва річки в гірській системі Каракорум (Пакистан), притоки річки Інд.
Ґелґіт — власна назва історичної області та однойменної долини в Пакистані, через яку проходить Каракорумське шосе.
Ґелґіт — власна назва міста в Пакистані, адміністративного центру однойменної території.
1. Отримати вчений ступінь габілітованого доктора (доктора габілітованого) в деяких країнах Європи, захистивши другу дисертацію (габілітаційну працю) після ступеня доктора філософії (Ph.D.) або аналогічного, що дає право на самостійну науково-педагогічну діяльність, зокрема на заняття посади професора.
2. Пройти процедуру габілітації — офіційне визнання (зазвичай на конкурсній основі) кваліфікації науковця або викладача вищої школи для допуску до вищого науково-педагогічного звання або посади.
1. (фіз., хім.) Пов’язаний з ебуліоскопією, що стосується вимірювання підвищення температури кипіння розчину порівняно з чистим розчинником.
2. Призначений для ебуліоскопічних досліджень (наприклад, про ебуліоскопний метод аналізу).
1. Науковий ступінь або кваліфікація, що надається вченому після захисту спеціальної габілітаційної праці (дисертації, монографії) та дає право на зайняття посади професора у вищому навчальному закладі або науковій установі.
2. Процес отримання цього ступеня, що включає підготовку та захист габілітаційної праці та проведення габілітаційних процедур (лекції, диспут).
3. У медицині та реабілітології — комплекс медичних, соціальних, педагогічних, професійних заходів, спрямованих на відновлення, компенсацію порушених або втрачених функцій організму та здатності людини до повноцінного життя в суспільстві (синонім: реабілітація).
Ебуліоскоп — прилад для визначення температури кипіння рідин, що застосовується в хімічному та фізичному аналізі, зокрема для оцінки чистоти речовини або визначення її складу.
Ебуліоскоп — медичний апарат для вимірювання температури кипіння крові або плазми, що використовувався в лабораторній діагностиці для визначення осмотичного тиску та концентрації розчинених речовин.
1. (діал.) Торгувати, займатися купівлею-продажем, особливо дрібним або роздрібним; спекулювати.
2. (перен., розм.) Метатися, поспішати, клопотатися з приводу дрібних, несуттєвих справ; метушливо займатися чимось.
Ебуліометрія — фізико-хімічний метод аналізу, заснований на вимірюванні підвищення температури кипіння розчину порівняно з температурою кипіння чистого розчинника.
Ебуліометрія — розділ фізичної хімії, що вивчає методи та закономірності, пов’язані з визначенням температури кипіння розчинів, зокрема для встановлення молекулярної маси розчиненої речовини.