Ввіпхнутий (від дієслова “ввіпхнути”) — такий, що його з силою, різким рухом уведено, втиснуто або вкинуто в обмежений простір, у середину чогось.
-
гивкати
1. Видавати короткі, різкі звуки (про собак та інших тварин).
2. Перен. Грубо, різко або злісно кричати на когось, лаятися.
-
ввіпхнути
1. Різко, з силою всунути, втиснути когось або щось у щілинну, вузьку або закриту простору, часто з відтінком необережності або поспіху.
2. (переносно) Поспішно, без належної підготовки або бажання помістити когось кудись (наприклад, до закладу, установи).
-
ввіссати
Ввіссати — уживається переважно в термінологічному контексті (наприклад, у техніці, хімії) для позначення процесу інтенсивного всмоктування, поглинання рідини або речовини в порожнину, канал або пористий матеріал під дією капілярних сил або розрідження.
Ввіссати — у спеціалізованих галузях може означати процес втягування газу, пари або аерозолю в систему або резервуар шляхом створення зниженого тиску.
-
ескалаторник
1. Працівник метрополітену, який відповідає за нагляд та безпеку пасажирів на ескалаторі, а також за його технічний стан.
2. Розмовна назва службовця, що працює біля ескалатора в метро або іншому громадському місці, зазвичай у формі.
-
ввіпхатися
1. Розм. Нав’язатися, влізти кудись без запрошення, часто з метою отримати користь або вигоду.
2. Розм. Проникнути, потрапити кудись з труднощами або втиснутися в обмежений простір.
-
ввірятися
1. Довірити себе комусь або чомусь, покладатися на когось, віддавати себе під чиюсь опіку чи захист.
2. (переносно) Віддаватися якомусь почуттю, стану, дозволяти їм повністю охопити себе.
-
гиверень
Гиверень — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області.
-
ввіпхати
1. Розм. Швидко, різко всунути, втиснути когось або щось кудись, часто з зусиллям або проти волі.
2. Розм., перен. Поспіхом, насильно вмістити, включити когось або щось кудись (наприклад, у список, у розклад).
-
ввіряти
1. Доручати, передавати щось цінне або важливе комусь із довірою, покладати відповідальність за щось.
2. (заст.) Розповідати, повіряти комусь свої думки, почуття, таємниці; довірятися.