Словник Української Мови
1. Розмовна назва жили (кровоносної судини), особливо помітної під шкірою.
2. Переносно: нерв, нервовість, збудливість як риса характеру або тимчасовий стан (наприклад, “його жички грають”).
3. У технічній термінології: тонкий металевий провід (наприклад, мідний) у кабелі, обмотці тощо.
4. У ботаніці: тонка ниткоподібна прожилка на листі алебо крилі комахи.
1. (розм.) Намагатися зробити щось, докладати зусиль, намагань; старатися, силкуватися.
2. (рідк.) Випростовуватися, ставати жилавим, пружним.
1. (діал.) Підтримувати, підкріплювати, надавати сили або міцності.
2. (діал.) Випрямляти, робити прямим, надавати форми, схожої на жилку або стрижень.
3. (діал., перен.) Докоряти, дорікати, “в’їдатися” словами.
1. (розм.) Намагатися виконати щось із зайвим зусиллям, напруженням; пручатися, випинатися.
2. (перен., розм.) Уперто не погоджуватися з чимось, сперечатися; виявляти норов, упертість.
1. (діал.) Терпіти, зносити біль, страждання або неприємності; мучитися.
2. (діал., перен.) Тривало та наполегливо домагатися чогось, настирливо просити або вимагати.
1. Тонка металева нитка, дротик, зокрема у вушній сережці.
2. Розмовна назва тонкого металевого дроту, який використовується для побутових чи технічних цілей (наприклад, для чищення вух, зв’язування).
3. У техніці — тонкий провідник (провід), елемент електричного кабелю або частина обмотки електричної машини.
1. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від діалектного слова “жихун” (той, хто живе багато, розкішно).
2. У місцевих говірках може вживатися як позначення мешканця певної місцевості (аналогічно до “киянин”, “полтавець”), проте без чіткої географічної прив’язки в літературній мові.
1. (Про рослини, їх частини) В’ялий, зів’ялий; такий, що втратив свіжість, пружність.
2. (Переносно, про людину) Виснажений, знесилений, змарнілий; такий, що втратив енергію, бадьорість.
3. (Переносно, про предмети) Старий, зношений, потертий, що розсипається, розпадається; непіцний.
1. Жанр середньовічної християнської літератури, що містить опис життя, подвигів або страждань святого, а також повідомлення про чуда, пов’язані з ним; агіографія.
2. Конкретний твір такого жанру, книга або розповідь про життя святого (наприклад, “Житіє святого Миколая”).
3. (переносно, застаріле або ірон.) Життя, спосіб життя, перебіг життя, часто з відтінком важкого, повного труднощів існування.
1. Стосований до житія (біографії), пов’язаний з життєписом святого або іншої видатної релігійної особи; характерний для агіографічної літератури.
2. Властивий життю, повсякденному буттю; побутовий, життєвий (застаріле або рідковживане значення).