Словник Української Мови
Реко-реко — бразильський ударний музичний інструмент з групи ідіофонів, що має вигляд порожнистої дерев’яної або металевої коробки з зубчастою поверхнею, по якій водять паличкою або прутиком, отримуючи характерний скреготливий звук.
Реко-реко — назва традиційного бразильського танцю та музичного жанру, що виконується під акомпанемент однойменного інструменту, особливо поширеного під час карнавалів.
1. (спорт.) У футболі та інших командних іграх — гравець, який встановив офіційний рекорд за кількістю проведених матчів, забитих голів або інших досягнень у певному турнірі, клубі або національній збірній.
2. (перен., рідко) Людина або організація, що досягла найвищих, рекордних показників у якійсь галузі діяльності (наприклад, у виробництві, будівництві, науці).
1. Пов’язаний із рекортаном — видом спортивного лука, що має дві гнучкі руків’я, з’єднані центральною рукояткою, та дві окремі тятиви, що дозволяє стріляти двома стрілами одночасно.
2. Створений, призначений або властивий для стрільби з рекортана.
1. Особа, яка відпочиває, перебуває на відпочинку, особливо в рекреаційній зоні (наприклад, у горах, на морському узбережжі, в курортній місцевості).
2. Учасник рекреаційної діяльності, спрямованої на відновлення фізичних та психічних сил.
1. Призначений для відпочинку, відновлення сил та оздоровлення; відпочинковий.
2. Пов’язаний з організованим дозвіллям, активним або пасивним відпочинком у спеціально відведених зонах (наприклад, рекреаційних зонах, лісопарках).
3. (У психології, педагогіці) Сприятливий для психічного та фізичного відновлення, що має розвантажувальний, відновлювальний характер (наприклад, рекреативні методи навчання).
1. Призначений для відпочинку, оздоровлення, відновлення сил та здоров’я людини; пов’язаний з організованим відпочинком.
2. Стосуючийся рекреації (відпочинку) як виду спеціально організованої діяльності; що забезпечує умови для відпочинку.