Словник Української Мови
1. (в індуїзмі) Втілення бога Вішну, сьома аватара, яка згідно з міфологією вбила демона-царя Равану; герой епосу «Рамаяна».
2. (в сикхізмі) Почесний титул духовних наставників і гуру, зокрема засновника релігії Гуру Нанака та його наступників.
3. (в історії Індії) Титул правителів та князів у деяких регіонах, а також складова частина імен історичних діячів.
Равігот — власна назва, що позначає одного з ангелів у юдейській та християнській апокрифічній традиції, зокрема в Книзі Еноха; вважається одним з наглядачів (грігорів), які спустилися на землю.
Італійські пельмені з тонкого тіста, зазвичай квадратної чи прямокутної форми, з різноманітною начинкою (м’ясною, сирною, овочевою тощо), що готуються у воді або на пару.
Назва конкретної страви італійської кухні, що є різновидом пасти з начинкою.
1. Молюск класу черевоногих, що має спірально закручену вапнякову раковину; часто зустрічається у вологих місцях, садах, лісах.
2. Анатомічна структура внутрішнього вуха у вигляді спірально закрученого каналу, що містить слухові рецептори; частина повстястого лабіринту.
3. Рідкісне, застаріле позначення спіралі, гвинтової поверхні або предмета, що має форму спіралі.
1. Який стосується равлика, належить йому або властивий йому.
2. Який має форму, вигляд або будову, що нагадує раковину равлика (звичайно спіральну).
3. У складі власних назв: що входить до назви певних біологічних таксонів, організмів, анатомічних структур тощо (наприклад, равликова ампула, равликова вулиця).