Словник Української Мови
1. Який призначений для заливання або підлягає заливанню (рідкою речовиною, напр. бетоном, розплавленим металом).
2. У техніці: такий, що виготовляється литтям у форму (про виріб, деталь).
3. У кулінарії: покритий, приправлений або приготований шляхом заливання рідиною (напр. соусом, сиропом, желе).
1. Рідкісна назва жіночої особи, яка заливає щось рідиною (наприклад, вино у чарки).
2. У технічній термінології — пристрій або частина машини для подачі, введення рідини (наприклад, у ливарному виробництві).
3. У діалектах — велика ложка, ковш або інша посудина для розливання рідини.
Заливальник — власна назва, історичний термін для позначення робітника на пивоварному чи винокурному заводі, який займався безпосереднім розливом (заливанням) готового продукту в бочки, пляшки або іншу тару.
Заливальник — розмовна назва пристрою або насадки, призначеної для зручного та контрольованого розливу рідин (наприклад, олії, оцту, пального) з однієї ємності в іншу, що запобігає розбризкуванню.
1. Призначений для заливання, пов’язаний із процесом заливання рідини.
2. У техніці: що стосується заливання розплавленого металу, бетону тощо у форму для отримання виробу (наприклад, заливальна машина, заливальна система).
3. У розмовній мові: такий, що викликає стан сильного сп’яніння, оп’яніння (наприклад, заливальна горілка).
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Закарпатській області, Ужгородському районі.
2. Власна назва села в Україні, що розташоване в Чернівецькій області, Вижницькому районі.
3. (рідко, як термін) Дія за значенням дієслова «заливати»; процес або результат цієї дії (наприклад, залива рідиною, залива бетону).
Частина океану, моря, озера або іншого водоймища, що вдається в суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми.
Назва деяких вузьких, довгих заглиблень на поверхні небесних тіл, наприклад, Місяця (наприклад, Залив Радуги).
В архітектурі — частина внутрішнього простору будівлі (залу, театру), розташована між рядами виступів стін або між колонами.
У переносному значенні — велика кількість чого-небудь, що розлилося, розстелилося (наприклад, залив світла).
1. (розм.) Захопитися, захоплюватися кимось або чимось, віддаватися якомусь почуттю, стану з надмірною силою, часто до необачності; загорятися.
2. (рідк.) Заплутатися, заплутуватися в чомусь, втратити чіткість думки або мови; заговоритися.
1. Швидко влетіти кудись, потрапити всередину чогось під час польоту або швидкого руху.
2. Перен. Несподівано, швидко з’явитися, зайти кудись на короткий час.
3. Розм. Потрапити в несприятливу ситуацію, опинитися в скрутному становищі (часто через власну необережність).
4. Розм. Про жінку: завагітніти поза шлюбом або небажано.
1. Власна назва, що походить від топоніма Залесья — історичної області на північному сході сучасної Польщі та південному заході Білорусі, лісистого краю, розташованого «за лісом» щодо давньоруських центрів (наприклад, Києва чи Галича).
2. Стосується Залесья, пов’язаний із ним, що належить до цієї території або походить з неї (наприклад, залеські землі, залеські князі).
3. У переносному значенні — віддалений, глухий, захолустний, «медвежий кут» (за аналогією з географічною ізольованістю історичного Залесья).
Залепетатися — почати лепетати, забалакати, заговорити (переважно про дитину, яка починає говорити).