1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (заст., діал.) Топке, болотисте місце; трясовина, багно.
Словник Української Мови
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (заст., діал.) Топке, болотисте місце; трясовина, багно.
1. Стосовний до Кампанії — історичної області в Італії, розташованої навколо Неаполя; пов’язаний з нею.
2. Стосовний до Кампанії — адміністративного регіону в сучасній Італії; що походить звідти або характерний для нього.
3. У словосполученні “кампанський дзвін” — тип дзвону, відлитого за певною технологією, що походить з Кампанії; кам’яний.
1. Спеціальна плавуча машина для видобування корисних копалин (золота, олова, алмазів тощо), будівельних матеріалів (піску, гравію) або для глиблення фарватерів з дна водойм, що обладнана ковшовим, грейферним або землесосним пристроєм.
2. Застаріле та діалектне: довга низка, вервечка (наприклад, людей, возів, саней).
3. Застаріле: пристрій у вигляді довгої жердини або шеста для різних господарських потреб (наприклад, для зняття плодів з дерева).
Кампанелло — власна назва астероїда головного поясу (номер 3753), який має складну резонансну орбіту з планетою Земля і іноді називається її “другим місяцем” або квазісупутником.
Кампанелло — італійське прізвище, яке може вживатися як власна назва.
1. Вид автоспорту, у якому спеціально підготовлені автомобілі (драгстери) змагаються на прямій трасі (драгстріп) на дистанції зазвичай 402 метри (1/4 милі) або 201 метр (1/8 милі), переважно на швидкість прискорення (розгону).
2. Організовані змагання, подія або чемпіонат з таких перегонів.
1. Невелика дзвіниця, зазвичай квадратної або круглої форми, що стоїть окремо або прибудована до церкви чи іншої споруди; характерний елемент архітектури Відродження в Італії.
2. Власна назва відомої дзвіниці, зокрема Кампанела собору Санта-Марія-дель-Фьоре (кампаніла Джотто) у Флоренції або Кампанела на площі Сан-Марко у Венеції.
3. У музиці — назва творів, що наслідують або зображують звучання дзвонів (наприклад, фортепіанна п’єса “Дзвіночки” (La campanella) Ф. Ліста або однойменний скрипковий концерт Н. Паганіні).
1. Дравіт — мінерал з групи турмалінів, різновид кальцій-магнієвого турмаліну, який має коричневий, жовтувато-коричневий або майже чорний колір; названий на честь американського мінералога Дж. Дрейва.
2. Дравіт — рідкісна дорогоцінна різновидність турмаліну, що цінується в ювелірній справі, зазвичай насиченого бурштиново-коричневого, темно-коричневого або чорного кольору.
1. (історичне) Назва великого дзвона, особливо в західноукраїнських говірках; дзвін, дзвон.
2. (переносне значення, розмовне) Про людину, яка говорить дуже голосно або крикливо; горлань, горлач.
1. Тип вежі в архітектурі південної Індії, що має пірамідальну форму з чітко вираженими горизонтальними ярусами, часто увінчаний куполоподібним каменем (амалакою), і характерний для індуїстських храмів дравідійського стилю.
1. (істор.) Запальна порожнина у вогнепальній зброї (гарматі, мушкеті тощо), куди засипався порох для пострілу.
2. (заст.) Склепінчасте приміщення, льох, комора, особливо для зберігання продуктів; підвал.
3. (перен., рідко) Приховане, потаємне місце або внутрішній простір чогось.