Словник Української Мови
1. Розділяти, розкривати щось, що було зімкнуте, з’єднане, зчеплене, звичайно з зусиллям або з характерним звуком (наприклад, розлуплювати стулки вікон, розлуплювати стулку горіха).
2. Розкривати, розтуляти (рот, очі, повіки), часто широко або з надмірним зусиллям.
3. Розколювати, розщеплювати щось тверде вздовж (наприклад, колоду, камінь).
4. Розкривати, відкривати щось, що закривало доступ (наприклад, розлуплювати двері, вікно).
1. (діал.) Оселитися, облаштуватися на певному місці для життя або тривалого перебування; влаштувати свій побут.
2. (перен., діал.) Зайняти певне становище, влаштуватися в суспільстві чи колективі; пристосуватися до умов.
Розкриватися, розкриватися на частини, розколюватися, утворюючи щілину або розділяючись вздовж.
Розкриватися, відкриватися (про органи рослин, наприклад, бруньки, квіткові лусочки).
Розщеплюватися, розділятися на тонкі шари або волокна (наприклад, про деревину, тканину).
1. (діал.) Невеликий лісовий масив, галявина серед лісу, перелісок.
2. (діал.) Відкрите місце, полянка на узліссі або серед лісу.
3. (діал.) Невеликий загін, ділянка лісу, відокремлена від основного масиву.
1. Розколоти, розбити на частини щось тверде, крихке (горіхи, цукор, лід тощо).
2. Розщепити, розколоти вздовж (деревину, колоду).
3. Розірвати, пробити, проломити щось з силою (наприклад, двері, перешкоду).
4. Розгромити, розбити наголову (ворога, військо).
5. Розкрити, виявити щось приховане (таємницю, змову).
1. Рідкісне діалектне позначення для невеликого лісового масиву, гаю або заростей, часто з підкресленням їх ізольованості чи окремішності в рельєфі місцевості.
2. Застаріла або регіональна назва для палиці, довгого ціпка або кілка, який використовують для підтримки при ходьбі або для інших господарських потреб.
Розколотися, розпастися на частини, розсипатися (переважно про щось крихке, сухе).
Розкритися, розквітнути (переносно, про пуп’янки, квіти).
Розкритися, відкритися широко (про очі, вії).
1. Розділяти, роз’єднувати щось, що було з’єднане або злиплося, часто з характерним звуком (лускотом).
2. Розкривати, розкривати навстіж (наприклад, двері, вікна).
3. Розбивати, розколювати на частини (тверді предмети, переважно пласкі).
1. Наповнити щось рідиною або сипкою речовиною до країв, зробити повним.
2. (переносно) Наситити, наповнити якоюсь якістю, відчуттям або вмістом.
3. (діалектне) Огородити, обнести тином, парканом; облагородити ділянку.
Розпадатися на окремі луски, розшаровуватися (про матеріали, поверхні тощо).