1. У віршознавстві — трискладовий стопа в античній метриці, що складається з двох довгих складів та одного короткого в кінці (— — U), протилежна за будовою бакхію.

2. У силабо-тонічному віршуванні — трискладовий стопа з наголосом на першому складі, що може використовуватися як компонент метричної схеми в поезії.

1. Спеціальний пристрій або система для блокування несанкціонованого зняття колісних дисків з автомобіля, що монтується на гвинти або болти кріплення.

2. Розмовна назва захисного гвинта (болта) з унікальним профілем головки, для відкручування якого потрібен спеціальний ключ-адаптер, що ускладнює викрадення коліс.

Антибаріон — елементарна частинка, що є античастинкою до баріона; складається з трьох антикварків і має баріонне число -1 (на відміну від баріона, який має баріонне число +1). Прикладом антибаріона є антипротон.

1. Власна назва художнього проекту, документального фільму або серіалу, присвяченого критичному переосмисленню життя та творчості відомої особистості, часто з використанням архівних матеріалів, свідчень сучасників та альтернативних точок зору, що суперечать офіційному або ідеалізованому образу.

2. (У ширшому вживанні) Твір (літературний, кінематографічний тощо), що є свідомою протилежністю традиційній панегіричній біографії, акцентуючи увагу на суперечливих, темних або замовчуваних сторонах життя персонажа, його вадах та конфліктах.

1. Медичний метод дослідження кольорового зору, заснований на використанні спеціального приладу — аномалоскопа, для кількісної оцінки сприйняття кольорів, головним чином червоного та зеленого, з метою діагностики різних форм дальтонізму (колірної сліпоти).

2. Назва самого процесу обстеження зору за допомогою аномалоскопа.

Аномер — стереоізомер вуглеводів (цукрів), що відрізняється конфігурацією при першому (для альдоз) або другому (для кетоз) атомі вуглецю (аномерному центрі) після утворення циклічної (піранозної чи фуранозної) форми з відкритої ланцюгової; розрізняють α- та β-аномери.

1. (у хімії) Процес перетворення речовини в аномер — один із двох стереоізомерів циклічних форм вуглеводів (цукрів), що відрізняються конфігурацією геміацетального (ано́мерного) атома вуглецю.

2. (у хімії) Хімічна реакція або процес, в результаті якого утворюється аномер, зазвичай шляхом взаємоперетворення α- та β-форм цукрів у розчині.

1. У хімії вуглеводів — властивість моносахаридів існувати у двох стереоізомерних формах (аномерах), які утворюються внаслідок утворення циклічної напів-ацетальної форми та відрізняються конфігурацією аномерного (першого) атома вуглецю відносно карбонільної групи в ланцюзі.

2. У біохімії та молекулярній біології — явище, пов’язане з аномерами цукрів, що має значення для структури та властивостей полісахаридів, нуклеїнових кислот та інших біомолекул.

1. Рід тропічних дерев або кущів родини анонових, плоди яких мають смачну ароматну м’якоть (Annona).

2. Плід дерева цього роду, що вживається в їжу; часто має конусоподібну форму з бугорчастою шкіркою, наприклад, черимойя, сметанне яблуко.