1. Тривалістю у дві доби; що відбувається, триває протягом двох днів.
2. Віком у дві доби; що існує, живе два дні.
3. Призначений, розрахований на дві доби (про запас чогось, норму тощо).
Словник Української Мови
1. Тривалістю у дві доби; що відбувається, триває протягом двох днів.
2. Віком у дві доби; що існує, живе два дні.
3. Призначений, розрахований на дві доби (про запас чогось, норму тощо).
Качіорикота — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі; входить до складу Кубейської сільської територіальної громади.
Качіорикота — історична назва (до 1945 року) села Новосільське, що в Одеській області, Болградському районі; село було засноване болгарськими переселенцями.
Качіокаваль — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, розташованої в масиві Чорногора, одна з вершин хребта, що простягається на південний захід від гори Петрос.
1. Тривалістю у двадцять днів; такий, що охоплює дві декади.
2. (У статистиці, економіці) Відносячийся до періоду у двадцять днів або заснований на даних за двадцять днів.
Качіо — власна назва, що позначає традиційну японську закуску, виготовлену з висушених та підсмажених пластівців бобів сої, часто з додаванням спецій, соєвого соусу або цукру; популярна легка страва або снек.
Качіо — власна назва, що може позначати прізвище ато псевдонім (наприклад, японського манґаки Качіо Таканорі).
1. Який має дві губи (у значенні: анатомічна частина рота).
2. У фонетиці: про приголосний звук, що утворюється змиканням або зближенням обох губ (наприклад, звуки [б], [п], [м]).
Качіаторе (італ. cacciatore — «мисливець») — назва страви італійської кухні, зазвичай курки або іншого м’яса, тушкованого з томатами, грибами, цибулею, травами (часто орегано, розмарином) та іноді вином, що готується за принципом «полювання».
Качіаторе — власна назва ресторанів або закладів харчування, що спеціалізуються на італійській кухні або пропонують однойменну страву.
1. Який має дві грані (у геометрії — дві плоскі грані, що перетинаються).
2. Який утворений двома площинами, що перетинаються; двогранний кут.
Каччин — належний до каччів, що стосується каччів (представників тюркської народності, яка мешкала в Криму та Північному Причорномор’ї в середньовіччі).
Каччин — пов’язаний з Каччинською сінью (історичною адміністративно-територіальною одиницею Кримського ханства).
1. Який має дві грані, дві сторони; двобічний.
2. У геометрії: такий, що утворений двома гранями або площинами.