1. Який має дві грані, дві сторони; двобічний.
2. У геометрії: такий, що утворений двома гранями або площинами.
двограничний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який має дві грані, дві сторони; двобічний.
2. У геометрії: такий, що утворений двома гранями або площинами.
Відсутні