Евстратит — власна назва рідкісного мінералу, гідратованого сульфату кальцію та алюмінію (CaAl₂(SO₄)₄·22H₂O), що утворюється в зоні окиснення сульфідних родовищ.
-
ґрипс
1. (мед.) Те саме, що грип — гостра інфекційна вірусна хвороба з раптовим початком, лихоманкою, загальною інтоксикацією та ураженням дихальних шляхів.
2. (розм., заст.) Те саме, що грип — стан, коли людина захворіла на цю хворобу; також уживається для позначення загального нездужання, застуди.
-
валдж
Валдж — власна назва вигаданої планети з науково-фантастичного всесвіту «Зоряні війни» (Star Wars), батьківщини раси валджів (валджаян), які відомі своєю воїнською культурою та ієрархічним суспільством, заснованим на кланах.
-
газовирлицевий
Пов’язаний із газовирлицею — місцем виходу природного газу на поверхню землі.
-
евстиль
Евстиль — архітектурний термін, що позначає тип давньогрецького храму, в якому інтерколумній (відстань між колонами) дорівнює двом з половиною нижнім діаметрам колони, а антаблемент (верхня несна частина) має тригліфи, розташовані над кожною колоною та над кожним проміжком між колонами.
-
валганг
Валганг — власна назва вулиці в історичному центрі міста Києва, що пролягає від Контрактової площі до Андріївського узвозу, одна з найстаріших вулиць Подолу.
Валганг — власна назва залізничної станції Південно-Західної залізниці, розташованої на цій вулиці в Києві.
Валганг — історична назва фортифікаційної споруди, земляного валу з внутрішнім схилом, призначеного для розміщення артилерії та захисту стрільців (застарілий військовий термін).
-
валгалла
Валгалла — у скандинавській міфології: небесний золотий палац Одіна, куди після загибелі потрапляють найвідважніші воїни (еінхерії), щоб готуватися до останньої битви богів і велетів — Рагнарьоку.
Валгалла — переносно: місце, де зібрано видатних людей певної професії або пам’яті про славних воїнів (наприклад, пантеон, зала слави).
-
евстела
1. (архітектура) Центральна частина давньогрецького храму, оточена колонами з усіх боків (периптера), що включала приміщення для культової статуї божества (цела) та передпокій (пронаос).
2. (історія, археологія) Тип давньогрецького храму, що має колонаду з усіх чотирьох сторін (периптер), з чітко вираженим внутрішнім простором (целою).
-
газовипускний
1. Призначений для випуску, відведення або скидання газів (переважно у технічних системах, промисловості).
2. Стосовний до пристрою, механізму або елемента конструкції, що виконує функцію випуску газів.
-
валашок
1. Етнічна назва румунів, що проживають на території України, зокрема в Буковині та Закарпатті; представник цього народу.
2. Назва гірського масиву в Українських Карпатах, частина Мармароського масиву, розташована на межі Закарпатської області та Румунії.
3. Рідкісна назва рослини з родини бобових — люцерни серповидної (Medicago falcata).