Словник Української
1. У давньогрецькій міфології — одна з трьох дочок Геспера, німфи, які охороняли сад із золотими яблуками вічної молодості.
2. Переносно — про щось надзвичайно бажане, привабливе, але важкодоступне або невловиме (зазвичай у множині: геспериди).
3. У ботаніці (заст.) — рід цитрусових рослин, до якого раніше відносили деякі види, зокрема гесперида померанець (Citrus aurantium).
1. (про речовини) Такий, що погано розчиняється у воді або інших розчинниках; має низьку розчинність.
2. (перен., рідко) Такий, що важко сприймається, усвідомлюється або засвоюється (про ідеї, знання тощо).
1. (У медицині, анатомії) Розташований або розміщений над хордою (спинною струною) або хребтом.
2. (У зоології) Розташований на спинній стороні хорди (спинної струни) у низьших хребетних тварин.
1. (про мінерали, корисні копалини) такий, що складно відокремити від породи або від інших мінералів у процесі збагачення.
2. (перен., про проблему, питання тощо) такий, що складно розділити на складові, проаналізувати або вирішити через переплетення різних факторів.
Гесперетол — флавоноїд, природний пігмент, що міститься в цитрусових (особливо в апельсиновій та лимонній шкірці), який належить до групи флаванонів і має антиоксидантні властивості.
Епіхлорогідрин — хлорорганічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом, що використовується в основному як проміжний продукт у виробництві епоксидних смол, гліцерину та інших хімічних речовин.
1. (про вузол, зав’язку тощо) Який важко розв’язати, розпустити; тугий, заплутаний.
2. (перен., про проблему, завдання, конфлікт тощо) Який важко вирішити, знайти спосіб подолання; складний, заплутаний.
Який піддається регулюванню з великими труднощами або потребує для цього спеціальних умов, пристроїв, зусиль.
1. У давньогрецькій міфології — божество вечірньої зірки (Венери), син або брат Атланта, батько Гесперид; часто ототожнювався з Еосфором (відповідає римському Люциферу).
2. Поетично: вечірня зірка, Венера, що сяє на заході після заходу сонця.
3. Переносно: символ вечора, завершення, заходу.
1. У логіці — складний силогізм, у якому одна або обидві посилки подаються у формі ентімеми (скороченого силогізму), тобто з додатковим обґрунтуванням.
2. У риториці — розгорнутий, детально обґрунтований аргумент, що містить у собі логічне підґрунтя та його пояснення.