Словник Української
1. Стосовний до художньої організації архітектурної форми, що виражає єдність конструктивної основи, просторової структури та художньо-образного вирішення споруди або комплексу.
2. Характерний для архітектоніки як мистецтва створення художньо виразної та цілісної форми в архітектурі.
1. Стосуючись одночасно архітектури (як мистецтва проектування та художнього оформлення) і будівництва (як технічного процесу зведення споруд), що є їх невід’ємною сполучною ланкою.
2. Призначений для архітектурного проектування та будівельних робіт, пов’язаний з цими галузями діяльності (наприклад, архітектурно-будівельна компанія, архітектурно-будівельний проект).
1. Стосунковий до архітектури та інженерії, що поєднує архітектурні та інженерні принципи, методи або завдання.
2. Призначений для архітектурних та інженерних робіт, що стосується комплексного проектування будівель, споруд або систем з урахуванням як художньо-естетичних, так і техніко-конструктивних вимог.
1. Стосовний до архітектурного планування, що стосується розробки та організації просторової структури населених пунктів, районів або окремих територій, включаючи розміщення будівель, споруд, транспортних мереж і зелених зон.
2. Пов’язаний з комплексним проектуванням архітектурних об’єктів і середовища, що охоплює об’ємно-планувальні рішення, функціональне зонування та інтеграцію в навколишній простір.
1. Стосовний до архітектурного стилю, що характеризує художні та конструктивні особливості архітектурної споруди або комплексу в певну історичну добу.
2. Пов’язаний із вивченням, аналізом або класифікацією архітектурних стилів.
Архігаструла — гіпотетична стадія розвитку багатоклітинних тварин, що передувала гаструлі; за гіпотезою І. Мечникова, первісний організм, який виник шляхом утворення внутрішнього шару клітин (ентодерми) з фагоцитобласта для засвоєння їжі, а зовнішнього шару (ектодерми) — з захисного кінобласта.
1. (у ботаніці) жіночий орган розмноження у мохів, папоротей, хвощів та голонасінних рослин, що має форму колбочки та містить яйцеклітину.
2. (у зоології) первинна статева залоза, з якої розвиваються яєчник або сім’яник у деяких тварин.
1. Стосунковий до архідиякона; властивий архідиякону, належний йому.
2. Стосунковий до архідияконства як церковної посади або ступеня.
1. (у ботаніці) жіночий репродуктивний орган деяких грибів (аскоміцетів) та водоростей, що складається з оогонія (нижня, більш широка частина з яйцеклітиною) і трихогини (верхня, ниткоподібна частина, що приймає чоловічі гамети).
2. (у ботаніці) загальна назва для будь-якого жіночого гаметангію (статевого органу) у рослин, зокрема архегонію у мохоподібних та судинних рослин і оогонію у деяких водоростей і грибів.
1. Титул дружини архікнязя в Священній Римській імперії та Австрійській імперії; жінка, що має цей титул.
2. У слов’янських землях (зокрема, в Київській Русі) — титул старшої княгині, дружини верховного князя (архікнязя), яка могла мати особливий політичний вплив.