Атлантида — це міфічна країна велетнів-атлантів, що, згідно з переказами, загинула внаслідок землетрусу, коли її поглинули води Атлантичного океану. На цій землі існувала потужна держава, яка підкорила собі майже всі середземноморські народи, окрім еллінів. За міфом, верховний бог Зевс покарав атлантів за їхню гординю, наказавши океану затопити їхній острів.

У переносному значенні Атлантидою називають утопічну, прекрасну та недосяжну країну мрії.

Вираз «пошуки Атлантиди» означає наполегливі та самовіддані спроби здійснити важливе, але майже неможливе відкриття.

Атлантроп — це представник вимерлих гомінідів, що належить до виду роду пітекантроп.

Атлас — це систематизований збірник карт (географічних, історичних тощо), опублікований як альбом чи книга. Наприклад, матеріали для Діалектологічного атласу української мови збирали одночасно по всій Україні (“Нариси з діалектології…”, 1955, 212).

Також атласом називають сукупність таблиць, ілюстрацій, креслень і подібних матеріалів.

Інше значення — шовкова чи напівшовкова тканина з гладенькою та блискучою лицьовою стороною. У художніх творах описують, як “блискучий атлас переливався делікатними сутінками” (Н.-Лев., III, 1956, 244), на такій тканині вишивали (“гаптувала на білому атласі”, Кобр., 1954), а одяг із неї (“червоного атласу, аж горить”, Чорн., 1956) виглядав яскраво. У порівняннях ця тканина може асоціюватися з ніжністю відчуттів (“повітря атласом лоскотало щоки”, Коцюб., II, 1955).

Крім того, слово “атлас” може означати одяг, пошитий з цієї блискучої матерії, як у описі: “пухла така… у перснях, у атласах” (Вовчок, І, 1955).

Атол — це кільцеподібний острів, створений коралами. Такі острови виникають не біля самої суші, а на певній відстані від неї, або навіть у відкритому океані.

Атол, -а, чоловічий рід. Кораловий острів, що має форму кільця. Такі острови виникають на певній відстані від материка або навіть у відкритому океані (Курс заг. геол., 1947, 171).

Найменша структурна одиниця хімічного елемента, яка має у своєму складі ядро та електрони. Усі матеріальні речовини утворені з атомів. Їхня будова передбачає наявність позитивно зарядженого ядра та електронів, що обертаються навколо нього (Курс фізики, III, 1956, 14).

У переносному значенні — крихітна, неподільна частка чогось. Лише окремі атоми переживань та відчуттів… вирували в його душі (Фр., X, 1954, 197); Кожну частку, атом серця Я перетворю на слово, на звук… (Олесь, Вибр., 1958, 165); У русі залізної маси, У кожній частці крові Відбився наказ класу І горда відповідь; готовий! (Рильський, І, 1956, 28).

Вигук, що вживається для вираження досади чи роздратування. — Ну, розкажи ж! — Ат, відчепись! (Сл. Гр.); Все життя бути обережним і так потрапити в халепу? А т! (Коцюб., І, 1955, 168); — Грицю, а справді, чому ви увесь вечір такий сумний? — Ат! Не будемо про це, — сердито відповів Грицько (Головко, II, 1957, 562).

Це пристрій, призначений для перетворення речовини на дрібні частки (атомізації).

Його основна функція — розпилювання рідини на дрібний аерозоль; використовується для знезараження, а також для нанесення фарбових та лакових покриттів на різні поверхні.

Процес поділу речовини на окремі атоми.

Соціальна атомізація — це явище, при якому посилюється відчуження та зростає ізоляція між людьми.

Атомізм — це поняття, тотожне таким термінам, як атом і стика.

У добу Середньовіччя атомістичне вчення не мало послідовників, проте починаючи з епохи Відродження науковці поновили цей принцип (Логіка, 1953, 131).