Словник Української
Альбін — чоловіче особове ім’я латинського походження (лат. Albinus), що означає «білий», «світлий».
Альбін — рідкісне прізвище, утворене від однойменного імені.
Альбін — персонаж, зокрема, у класичній літературі (наприклад, персонаж поеми І. Котляревського «Енеїда»).
Альбіна — жіноче особове ім’я латинського походження (лат. Albina, від albus — «білий»), що означає «біла», «світла», «чиста».
Альбіна — жінка або дівчина з рідкісним генетичним захворюванням альбінізмом, яке характеризується повною або частковою відсутністю пігменту меланіну в шкірі, волоссі та очах.
Альбіна — у біології (зоології, ботаніці): тварина або рослина-альбінос, тобто особина з вродженою відсутністю пігментації.
Власна назва села в Україні, що розташоване в Тернопільській області, Чортківському районі; належить до Білобожницької сільської громади.
1. Прізвище польського походження, утворене від імені Альбін (пол. Albinowicz).
2. У контексті української культури та історії — прізвище, що може належати представникам різних національностей, зокрема відомим особистостям (наприклад, музикантам, художникам, діячам).
1. Мінерал класу силікатів, натрієво-кальцієвий польовий шпат, білого або сірого кольору, що є складовою частиною багатьох гірських порід.
2. Власна назва (ім’я) латинського походження, що вживається переважно в західних країнах.
Алогам — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі.
1. (у біології) перехресне запліднення у рослин, при якому квітки однієї особини запилюються пилком іншої особини того самого виду; різностатеве розмноження.
2. (у соціології та антропології) шлюбний союз або статеві стосунки між особами з різних соціальних груп, каст, класів або етнічних спільнот; змішаний шлюб.
Алогамний (від грец. ἄλλος — інший та γάμος — шлюб) — такий, що розмножується за допомогою перехресного запліднення, коли статеві клітини походять від різних особин.
Алогаплоїд — організм, що виник внаслідок алогаплоїдії, тобто шляхом схрещування різних видів або родів з подвоєнням хромосомного набору, що призводить до утворення стабільного поліплоїдного гібрида.
1. У геології та ґрунтознавстві — мінеральна частина ґрунту, що складається з уламків гірських порід і мінералів, які не є продуктом вивітрювання материнської породи на місці, а були принесені ззовні (наприклад, льодовиком, водою, вітром).
2. У біології та медицині — речовина або структура (наприклад, трансплантат), що походить від особи того самого виду, що й реципієнт, але генетично відрізняється від нього.