Словник Української
Алоциклія — у геології: велика, повільно протікаюча коливальна рухома структура земної кори, що охоплює значну частину платформи (щита) і характеризується повільною зміною напрямку руху (підняття змінюються опусканнями).
Алоциклія — у біології (ботаніці): тип розташування листя на стеблі, при якому сусідні листки ростуть не прямо один над одним, а зміщено, часто по спіралі, що забезпечує їм краще освітлення.
Алошкіра — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
1. Мінерал класу сульфідів, телурид свинцю та золота (PbTe з домішками Au), що зустрічається в золоторудних родовищах; назва походить від Алтайських гір.
2. (у спеціалізованій літературі) Рідкісна порода, що складається переважно з кварцу та польового шпату, названа за місцем першої знахідки на Алтаї.
1. Створений за принципом поєднання алфавітного порядку з систематичним групуванням за темами, розділами або галузями знань (про каталог, покажчик, словник тощо).
2. Який має одночасно ознаки алфавітного та систематичного впорядкування.
1. Який складається з літер латинського або національного алфавіту та арабських цифр, а також може включати інші стандартні друкарські знаки (наприклад, пунктуаційні чи спеціальні символи).
2. Який стосується системи кодування, представлення чи обробки символів, де кожному знаку (літері, цифрі, розділовому знаку) відповідає певний числовий код.
1. Похідне прізвище або патронім, утворене від чоловічого імені Алфей, що вказує на належність до батька (дочка Алфея).
2. У міфологічному контексті — епітет або ім’я жіночого персонажа, пов’язаного з божеством річки Алфей (наприклад, Артеміда Алфея).
1. (грецька міфологія) Бог однойменної річки на Пелопоннесі, син Океана і Тетії, закоханий у німфу Аретусу; за переказами, підземними руслами його води досягали острова Ортигія біля Сицилії, де перетворилася на джерело Аретуса.
2. (астрономія) Назва однієї з найяскравіших зір у сузір’ї Водолія (альфа Водолія).
3. (географія, історія) Назва річки на Пелопоннесі (сучасна Греція), найдовшої в цьому регіоні, яка в давнину вважалася священною та була пов’язана з однойменним міфічним божеством.
1. В українській міфології та фольклорі — син річкового бога Алфея, персонаж, пов’язаний з водною стихією.
2. У переносному значенні — людина, яка має безпосереднє відношення до води, річки або морської справи (застаріле, книжне).
Алфемен — у давньогрецькій міфології: син Андрогея, онук критського царя Міноса, один з учасників походу аргонавтів.
Алфенол — власна назва торгової марки (бренду) побутової хімії, під якою виробляються засоби для догляду за меблями, зокрема полірувальні рідини та воски.