1. (у медицині) Спадкова схильність організму до надмірної продукції імуноглобуліну E (IgE) у відповідь на вплив звичайних речовин з навколишнього середовища (алергенів), що призводить до розвитку алергічних захворювань, таких як атопічний дерматит, алергічний риніт, бронхіальна астма.

2. (у біології, рідше) Відхилення від норми, аномалія розташування або будови органу чи тканини.

1. Вища посадова особа в системі юстиції деяких країн (зокрема США, Великобританії, Канади), яка очолює державне обвинувачення, представляє інтереси держави в суді та є головним юридичним радником уряду.

2. У Великій Британії та низці країн Співдружності — міністр юстиції та генеральний прокурор, який одночасно очолює відповідне відомство (Attorney General’s Office) і є членом уряду.

3. У США — головний юридичний службовець штату, який обирається населенням або призначається губернатором і виконує функції головного правового радника та представника інтересів штату в судових справах.

1. (мед.) Застаріла назва хінінофену — синтетичного лікарського препарату, який раніше застосовували при подагрі та інших захворюваннях суглобів для зменшення болю та запалення.

2. (хім.) Торгова назва деяких похідних хіноліну, що використовувалися в медицині як анальгетики та антипіретики.

Атразин — хімічна сполука, триазиновий гербіцид, що використовується для боротьби з бур’янами, переважно на посівах кукурудзи, цукрової тростини та інших культур.

1. У фізиці та математиці — множина точок у фазовому просторі динамічної системи, до якої з часом прагне траєкторія системи з широкого набору початкових умов; характеризує стан, до якого система еволюціонує з часом.

2. У теорії хаосу — специфічна геометрична структура (часто фрактальна), що описує довгострокову поведінку динамічної системи за умов хаотичної динаміки (наприклад, дивний атрактор).

3. У переносному значенні — об’єкт, явище або ідея, що привертає до себе значну увагу, концентрує навколо себе активність або ресурси.

1. Одиниця вимірювання тиску в системі СІ, що дорівнює тиску стовпа ртуті висотою 760 мм при температурі 0 °C і стандартному прискоренні вільного падіння; технічна атмосфера (позначення: ат).

2. Одиниця вимірювання тиску в системі СІ, що дорівнює тиску, створюваному силою 1 кілограм-сила на площу 1 квадратний сантиметр; метрична або фізична атмосфера (позначення: атм).

1. Військовий термін, що означає раптовий напад на противника, швидкий і рішучий наступ піхоти, кавалерії або танків, часто з використанням холодної зброї (шаблі, багнети); штурм.

2. У спорті (футбол, хокей тощо) — активні дії гравців, спрямовані на завдання поразки суперникові, атакувальна гра; тактична схема гри, що передбачає постійний тиск на ворота противника.

3. (Ата) Власна назва (ім’я) тюркського походження, що означає “батько”, “предок”; поширене в країнах Середньої Азії та на Кавказі.

4. (Ата) Скорочене, розмовне позначення аташе (дипломатичного представника) або аташé.

1. Назва груди споріднених індіанських народів (атабаски, атапаски), що проживають на північному заході Північної Америки (Аляска, Канада) та на південному заході США.

2. Загальна назва мовної сім’ї (атабаскські мови), до якої входять мови цих народів, включаючи, зокрема, навахо та апачські мови.

3. Назва великого озера (Атабаска) у провінціях Альберта та Саскачеван у Канаді, а також річки, що витікає з цього озера.

1. Велика річка в Канаді, що протікає через провінції Альберта і Саскачеван, ліва притока річки Макензі.

2. Велике прісноводне озеро в Канаді, розташоване на північному заході провінції Саскачеван і частково в Альберті.

3. Назва групи корінних народів (індіанських племен) Північної Америки, що проживають переважно в субарктичних регіонах на заході Канади та на Алясці, а також їхніх споріднених мов.

4. Мова (або група діалектів), що належить до атабасканської (атабаської) мовної сім’ї, поширена серед однойменних народів.