Словник Української
1. Прибічники веганізму — суворого напряму в вегетаріанстві, які повністю відмовляються від споживання будь-яких продуктів тваринного походження (м’яса, риби, молока, яєць, меду тощо), а також не використовують вироби з хутра, шкіри, вовни та інші матеріали тваринного походження.
2. Представники культури або спільноти, що ґрунтується на принципах веганізму, спрямованих на відмову від експлуатації тварин у будь-якій формі.
1. Діалетна назва процесу, коли качки видають характерні звуки; крякання.
2. Рідкісне, вживане переважно в діалектах, позначення крику галок або інших птахів, що видають різкі, галасливі звуки.
1. Прибічник веганства — людини, яка повністю відмовляється від споживання продуктів тваринного походження (м’яса, риби, молока, яєць, меду тощо), а також уникає використання товарів, виготовлених з тварин або з їхньою участю (хутра, шкіри, вовни, шовку).
2. Представник релігійно-філософської течії, що виникла в Індії та пропагує абсолютну шанобливість до всього живого, непричинення шкоди будь-якій живій істоті (агімса).
1. (географія) Який має однакову площу, рівновеликий (про території, ділянки земної поверхні тощо).
2. (картографія) Про картографічну проєкцію: така, що зберігає пропорційність площ, тобто масштаб площі в будь-якій точці карти однаковий у всіх напрямках.
1. Прибічник веганства — суворого напряму вегетаріанства, який виключає споживання будь-яких продуктів тваринного походження (м’яса, риби, молока, яєць, меду тощо), а також, як правило, відмовляється від використання продуктів, одержаних шляхом експлуатації тварин (хутра, шкіри, вовни, шовку).
2. Той, хто дотримується веганського способу життя та харчування.
1. Стосовний до ґміни (органу місцевого самоврядування в Польщі, а також адміністративно-територіальної одиниці в Польщі та Чехії); що належить ґміні, властивий їй.
2. Стосовний до ґміни (низової адміністративної одиниці в Україні за часів Австро-Угорщини та Польщі міжвоєнного періоду); що належить такій ґміні, властивий їй.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.
2. У мовознавстві — застаріла назва для літери “Г, г” в українській абетці, що походить від давнього назвивного форми “г(ласъ)” у кириличній традиції.
1. Діалектний (переважно західні регіони) варіант слова “білка” — невеликий гризун родини вивіркових із пухнастим хвостом, що мешкає в лісах та парках.
2. Застаріла або діалектна назва для вивірки (Sciurus vulgaris), сірої чи рудої білки.
Вевюрка — власна назва українського народного танцю, який поширений на Закарпатті; швидкий парний танець у семичленному розмірі, що має характерні притупуючі рухи.
Вевюрка — музична п’єса, створена для виконання цього танцю або написана в його ритмі.
1. У математиці, зокрема в комплексному аналізі та геометрії — властивість двох або більше комплексних чисел (або точок розширеної комплексної площини) бути еквівалентними щодо ангармонічного відношення, тобто мати однакове подвійне відношення.
2. У фізиці та теорії відносності — властивість простору-часу або фізичних полів, пов’язана з інваріантністю певних рівнянь або перетворень щодо конформних (зокрема, ангармонічних) перетворень координат.