У літературознавстві апофазія — це стилістичний і композиційний засіб, суть якого полягає в категоричному спростуванні щойно висловленої думки в межах одного висловлювання чи віршованого рядка.
-
аппаратор
Історичний термін для позначення середньовічного будівничого в західноєвропейських містах, що виконував обов’язки головного помічника архітектора та очолював будівельну артіль.
-
апперцептивний
Прикметник, що описує явище апперцепції або пов’язаний із ним.
Стосується апперцепції; властивий їй.
-
апперцепція
Апперцепція — це залежність того, як людина сприймає предмети чи явища навколишнього світу, від її колишнього досвіду та психологічного настрою в момент споглядання.
Процес сприйняття визначається не лише об’єктом, а й самим суб’єктом, його актуальними потребами, інтересами, уявленнями, поняттями та іншим.
Безпосередні відчуття від об’єкта активують у пам’яті певні сліди минулих вражень, які інтегруються в наявний досвід. Це прискорює сприйняття, робить його вибірковим і осмисленим.
-
апресин
Цей лікарський препарат призначають для терапії гіпертонічної хвороби, включно з її злоякісною формою.
-
апо
Іменник чоловічого роду, західний діалектизм: батько, тато.
Також: старший або найголовніший чоловік у родині чи громаді.
-
апоастр
Це точка на еліптичній орбіті зірки чи іншого небесного тіла, що обертається навколо центральної зірки, яка розташована на максимальній відстані від неї; антонім до терміна “періастр”.
-
апобіосфера
Апобіосфера — це високі атмосферні шари, недосяжні для живих організмів, куди речовини біогенного походження потрапляють лише у мізерних обсягах.
-
апогамія
Апогамія — це форма безстатевого відтворення, властива окремим вищим рослинам. У цьому процесі зародок формується без запліднення, розвиваючись із будь-якої клітини гаметофіта чи спорофіта. Таке явище спостерігається відносно нечасто, переважно у певних видів покритонасінних рослин та папоротей.
-
апогей
1. астр. Точка на орбіті Місяця або штучного супутника нашої планети, що розташована на максимальній відстані від її центру. Як приклад: апогей орбіти ракети-носія може бути на понад сто кілометрів нижчим за апогей орбіти супутника, який вона виводить (Рад. Укр., 14.XI 1957, 3).
2. перен. Найвища точка розвитку, пік або кульмінація чогось. Наприклад, працю над твором можна вести навіть не заспокоївши скорботи, а перебуваючи на її найвищому піднесенні (Л. Укр., V, 1956, 436). Також апогеєм протистояння Київської Русі з Візантією за вплив у Північному Причорномор’ї вважається відомий похід князя Володимира на Херсонес (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 592). Чи: стихійне лихо може сягнути найбільшої сили (Довж., II, 1959, 199).