1. Фахівець з астрономії, науковець, що вивчає небесні тіла, їхній рух, будову та розвиток.
2. Розмовне: людина, яка багато знає про зірки та інші небесні об’єкти, астрономія є її захопленням.
Словник Української
1. Фахівець з астрономії, науковець, що вивчає небесні тіла, їхній рух, будову та розвиток.
2. Розмовне: людина, яка багато знає про зірки та інші небесні об’єкти, астрономія є її захопленням.
1. Прислівник до прикметника “астрономічний” у значенні “пов’язаний з астрономією як наукою”; так, як властиво астрономії, астрономам.
2. У переносному значенні: у надзвичайно великих, колосальних розмірах або кількостях; надмірно, надзвичайно.
1. Пов’язаний із сумісним застосуванням астрономічних і геодезичних методів для визначення фігури та розмірів Землі, координат пунктів на її поверхні та параметрів гравітаційного поля.
2. Стосовний до наукових дисциплін, інженерної діяльності або технічних засобів, що ґрунтуються на інтеграції астрономії та геодезії (наприклад, астрономо-геодезична мережа, астрономо-геодезичні прилади).
Спеціальний фотографічний об’єктив, розроблений для астрофотографії, що характеризується великою світлосилою, мінімальними оптичними спотвореннями та здатністю чітко фокусуватися на нескінченність для зйомки небесних тіл.
1. Визначення місцезнаходження та орієнтування в просторі за допомогою спостереження небесних тіл (Сонця, Місяця, зірок, планет).
2. Розділ астрономії та навігації, що вивчає методи визначення координат спостерігача та напрямків на земній поверхні на основі астрономічних спостережень.
1. (про прилади, системи, техніку) Такий, що використовує астрономічні об’єкти (зірки, Сонце, планети) для визначення власного положення в просторі, орієнтації або навігації.
2. (перен., про діяльність, дослідження) Сфокусований на вивченні космосу, астрономічних об’єктів або явищ; пов’язаний з астрономією як основним напрямом.
1. Метод визначення місцезнаходження та орієнтування в просторі за допомогою спостереження небесних тіл (Сонця, Місяця, зірок, планет) та обчислення їх положення на небосхилі.
2. Процес або дія зі становлення у просторі, вибору напрямку руху або визначення власних координат на поверхні Землі чи в космосі, що ґрунтується на астрономічних спостереженнях.
1. (в астрономії) що стосується астрополяриметрії — вимірювання та аналізу поляризації світла астрономічних об’єктів для вивчення їхніх фізичних властивостей, будови та середовища.
2. (про прилад, метод, спостереження) призначений для астрополяриметричних досліджень або отриманий за допомогою поляриметра в астрономії.
Астрополяриметрія — це розділ астрофізики, що займається вивченням поляризації світла та іншого електромагнітного випромінювання, яке надходить від космічних об’єктів (зір, планет, туманностей, галактик тощо), з метою отримання інформації про їхню фізичну природу, магнітні поля, будову та властивості міжзоряного середовища.
Галузь приладобудування, що спеціалізується на розробці, виробництві та вдосконаленні технічних пристроїв, інструментів і систем для астрономічних досліджень, спостереження за небесними тілами та освоєння космічного простору.