Словник Української
1. Напрям у мистецтві, що виник у Франції в середині XX століття, представники якого (часто непрофесійні художники, люди з психічними розладами або інвалідністю) створюють роботи, спонтанні, вільні від академічних канонів та культурних впливів, з використанням нетрадиційних матеріалів і технік; синонім — мистецтво аутсайдерів.
2. Конкретний твір мистецтва, створений у рамках цього напряму.
1. Військовий термін: інтенсивний обстріл противника з артилерійських систем (гармат, гаубиць, мінометів тощо), що ведеться з однієї або кількох позицій для придушення, знищення живої сили та вогневих засобів ворога або для підготовки наступу.
2. У переносному значенні: потужна, щільна критика, різке засудження або словесний натиск на когось або щось, що за інтенсивністю нагадує артилерійський обстріл.
1. Військовий підрозділ у складі артилерійських військ, що входить до дивізіону або бригади, призначений для виконання вогневих завдань на рівні оперативно-тактичного об’єднання.
2. Умовна назва творчого об’єднання, культурної або мистецької ініціативи, що діє за принципом військового підрозділу, часто з метою патріотичного виховання, пропаганди мистецтва або волонтерської діяльності (наприклад, Артдивізія “ДахаБраха”).
1. Чоловіче особове ім’я грецького походження, що вживається в українській мові; відповідник імені Артемій, пов’язане з іменем давньогрецької богині Артеміди.
2. Скорочена форма (зменшувально-пестлива) від повного імені Артемій або Артем.
3. Назва низки географічних об’єктів (наприклад, міст, селищ, районів) та установ на території України та колишнього СРСР, утворена від імені революціонера Артема (Федора Сергєєва).
Похідне жіноче по батькові від чоловічого імені Артем, що вживається як друга складова повного тричленного антропоніма (ім’я, по батькові, прізвище) та позначає належність до батька на ім’я Артем.
1. Стосовний до Аршинникова, пов’язаний з ним (зазвичай про місцевість, об’єкт або явище, названі на честь вченого-ґрунтознавця Олександра Аршинникова).
2. Утворений, сформований за участю або під впливом Олександра Аршинникова (переважно про наукові концепції, класифікації ґрунтів тощо).
Асоціон — власна назва, що позначає стародавню грецьку колонію, засновану на узбережжі Чорного моря в районі сучасного Криму (поблизу Керчі) у VI ст. до н.е.; важливий центр торгівлі та ремісництва Боспорського царства.
Пристрій для приймання та перетворення електричних сигналів у звукові коливання, призначений для прослуховування звуку (наприклад, радіоприймач, магнітофон, програвач компакт-дисків тощо).
1. (у фізиці, оптиці) втрачати кольоровість, ставати безбарвним; набувати властивостей ахроматичного світла.
2. (у техніці, про оптичні системи) ставати ахроматичним, позбавлятися хроматичної аберації (відтінків) внаслідок спеціального підбору та комбінування лінз.
1. Хімічний термін, що стосується ацетооцтової кислоти (CH₃COCH₂COOH) або її солей (ацетоацетатів), наприклад: ацетооцтовий естер, ацетооцтова кислота.
2. У біохімії та медицині — пов’язаний з продуктами метаболізму жирних кислот у печінці, зокрема з утворенням ацетооцтової кислоти як одного з кетонових тіл, наприклад: ацетооцтовий аніон, ацетооцтове тіло.