1. Графічний запис звукових коливань, отриманий за допомогою спеціального приладу (аудіографа) для об’єктивної оцінки стану слуху людини; тональна порогова аудіограма.

2. Цифровий або аналоговий файл, що містить звукозапис, часто стосовно повідомлення, листа чи нотатки, відправленого через електронні засоби зв’язку (месенджери, соціальні мережі тощо).

1. Пристрій для автоматичного запису звукових коливань (наприклад, мови, музики) у вигляді графіка на паперовій стрічці.

2. Застарілий медичний прилад для графічної реєстрації звукових явищ, що виникають у організмі (наприклад, тонів серця).

Компакт-накопичувач аналогового або цифрового звукового сигналу у вигляді магнітної стрічки, вміщеної у захисну пластикову коробку стандартного розміру, призначений для запису та відтворення музики чи мовлення за допомогою касетного магнітофона.

Аудіологія — це розділ медицини, що вивчає слух, його будову, функціонування, розлади, методи діагностики, корекції та реабілітації.

1. Спеціалізована електронна плата (компонент комп’ютера або іншого пристрою), призначена для обробки, запису, відтворення та генерації звукових сигналів; звукова карта.

2. (У ширшому значенні) Будь-яка друкована плата, основним функціональним призначенням якої є робота з аудіосигналом.

Електронний пристрій для відтворення звукових записів, який може працювати з різними носіями інформації (наприклад, компакт-дисками, магнітними касетами, цифровими файлами).

Комп’ютерна програма або програмний модуль, призначений для відтворення аудіофайлів у цифровому форматі.

1. Технологічний процес або функція приймання, перетворення та обробки звукових сигналів (аудіосигналів) для їх подальшого відтворення, запису чи аналізу; здійснюється спеціальними пристроями (радіоприймачем, тюнером, мікрофоном, звуковою картою тощо).

2. Здатність технічного пристрою або системи сприймати звукові хвилі або електричні сигнали, що несуть звукову інформацію.

3. У психофізіології — процес сприйняття звуків слуховою системою людини чи тварини; слухове сприйняття.