Апогамія — це форма безстатевого відтворення, властива окремим вищим рослинам. У цьому процесі зародок формується без запліднення, розвиваючись із будь-якої клітини гаметофіта чи спорофіта. Таке явище спостерігається відносно нечасто, переважно у певних видів покритонасінних рослин та папоротей.
-
апогей
1. астр. Точка на орбіті Місяця або штучного супутника нашої планети, що розташована на максимальній відстані від її центру. Як приклад: апогей орбіти ракети-носія може бути на понад сто кілометрів нижчим за апогей орбіти супутника, який вона виводить (Рад. Укр., 14.XI 1957, 3).
2. перен. Найвища точка розвитку, пік або кульмінація чогось. Наприклад, працю над твором можна вести навіть не заспокоївши скорботи, а перебуваючи на її найвищому піднесенні (Л. Укр., V, 1956, 436). Також апогеєм протистояння Київської Русі з Візантією за вплив у Північному Причорномор’ї вважається відомий похід князя Володимира на Херсонес (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 592). Чи: стихійне лихо може сягнути найбільшої сили (Довж., II, 1959, 199).
-
апогелій
Та частина існування, яка позбавлена світла, і її контури невідомі жодній живій людині.
-
апограф
Точне відтворення оригінального тексту або рукопису.
Фотографічний або цифровий образ, зроблений з авторського рукопису чи першоджерела.
Механічний пристрій, призначений для точного перенесення контурів малюнка або креслення.
-
аподерй
У давньоримських лазнях так називалася кімната, де відвідувачі знімали одяг; вона могла бути об’єднана з приміщенням для холодних купівель.
-
аподжатура
У музиці: довгий форшлаг, що належить до орнаментальних прикрас.
У театральному мистецтві: натиск або перетискання.
-
аподиктичний
Аподиктичний — це такий, що є достовірним і беззаперечним, оскільки ґрунтується на логічній необхідності.
Аподиктичним називають судження, яке відображає властивості предмета, притаманні йому за будь-яких обставин.
-
аподиктичність
Абстрактний іменник, утворений від значення прикметника «аподиктичний».
Властивість, що відповідає значенню слова «аподиктичний».
-
аподитерій
Аподітерій — це кімната в давньоримських лазнях, призначена для того, щоб відвідувачі могли зняти одяг.
-
апокрифічний
1. літ. Відносний до апокрифу. Як зауважують дослідники, у цьому рукописному збірнику XVII століття, крім багатьох текстів апокрифічного характеру, міститься також чимало переписаних житій, легенд і проповідей (Фр., XVI, 1955, 322). Наприклад: апокрифічна література.
2. перен., книжн. Недостовірний, фіктивний, такий, що викликає сумнів. Дві сльози покотилися по сухих щоках і впали на ту коробочку з апокрифічними святинями (Н.-Лев., III, 1956, 396).