Амбітність, -ності, іменник жіночого роду, вживається рідко. Має таке саме значення, як і слово “амбіція”.

Амбітус — це характеристика модального ладу, яка визначає повний набір звуків мелодії, або інтервал між її найвищим і найнижчим тонами, що становить її звуковий діапазон. Це поняття вживають для аналізу західної церковної монодії та західного багатоголосся періоду з IX по XVI століття. Починаючи з раннього Відродження, термін стає постійним елементом музично-теоретичних трактатів.

Амбіція — це почуття власної гідності, гордості та прагнення до визнання. Як зазначається, лише амбіція сама по собі не спонукає людину домагатися переваги в знаннях над іншими (Фр., III, 1950, 257). Також це поняття може означати прагнення до поваги, як у прикладі, де плебейську амбіцію більше не ображали, а люди ставилися з пошаною (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 100).

Фразеологізм «полізти (вдаритися тощо) в амбіцію» описує стан сильної образи. Ілюстрацією слугує ситуація, коли Карпо, глибоко образившись, вийшов до президії зборів і почав сваритися (Ю. Янов., II, 1958, 312).

Захований під дахом прохід, призначений для гуляння.

Верхній ярус у храмі, розташований навколо хорів, що має вигляд галереї.

У давнину так називали галерею або прохід, що оточував серцевину споруди.

У середньовічній архітектурі — це прохід за головною апсидою, що сполучав бічні нави з невеликими каплицями (апсидіолами), де перебували мощі святих.

Невеликий медичний заклад, який надає лікарську допомогу амбулаторним пацієнтам, а також хворим, що перебувають на домашньому лікуванні.

АМБУЛАТОРІЯ, -ї, ж. Медичний заклад невеликого розміру, в якому надають лікарську допомогу амбулаторним пацієнтам, а також хворим, що перебувають на домашньому лікуванні.