Альтруїст, -а, чол., книжн. Особа, для якої характерна самовіддана турбота про благо інших; той, хто керується в житті альтруїзмом. Антонім до слова «егоїст».

Цікаво було б розгадати психологію фахівців з чужих проблем; мабуть, це якісь надзвичайні альтруїсти, адже у них, напевно, не лишається часу на власні справи (Л. Укр., II, 1951, 53).

Абстрактний іменник, утворений від прикметника «альтруїстичний».

Якість або характеристика, що відповідає значенню слова «альтруїстичний».

Альтруїстка — це жіночий відповідник до іменника «альтруїст». Це книжне слово, що означає жінку, яка діє з альтруїзму. Антонімом до нього є «егоїстка». У літературі зустрічається, наприклад, у реченні: «Справді, не знаю, звідки встановилась за мною слава альтруїстки!» (Л. Укр., V, 1956, с. 231).

Це слово позначає першу літеру в алфавіті греків.

У стійкому виразі “альфа і омега” воно вживається для позначення початкової та кінцевої точки, а також найважливішої, фундаментальної сутності якогось явища. Як ілюстрацію наведено цитату з твору: на полях книги Сахно мала змогу поділитися враженням від досконалої системи зрошування, на що власник із задоволенням відповів: “О! Це моя альфа і омега!” (Смолич, І, 1958, 69).

Альфа-активність — це властивість радіоактивних речовин, що характеризується випромінюванням альфа-частинок під час ядерного розпаду.

Альфатрон — це прилад для вимірювання тиску розріджених газів. Його робота ґрунтується на тому, що досліджуваний газ іонізується альфа-частинками, що випромінюються радієм або плутонієм, після чого вимірюється його електропровідність.

Альфа-частинки (однина: альфа-частинка) — у фізиці це ядра атомів гелію, які випромінюються ядрами певних радіоактивних елементів. Зокрема, таку назву мають частинки, що їх випускає радій (Хімія, 9, 1956, 22).