• апострофа

    Це стилістичний прийом, за якого розповідь переривається, аби звернутися до конкретного слухача чи читача. Він може виражати різні риторичні відтінки та приймати різноманітні мовні форми: від повчання, моралізаторського нагадування чи прохання до догани, скарги, прокляття, благання або заклику до честі.

    Також це стилістична фігура, що полягає у звертанні до неживого предмета, відсутньої або померлої особи так, ніби вона присутня й жива.

    Окремою лексичною одиницею є апостроф — надрядковий знак у вигляді коми. Його ставлять після приголосної літери перед йотованим голосним, щоб позначити тверду вимову (наприклад: Лук’ян, бур’ян, в’янути, п’ять). Крім того, цей знак може вживатися на місці пропущеного голосного звука, як у рядку Павла Тичини: “Всіх панів до одної ями”.

  • апотезис

    Історичний архітектурний елемент, що слугує сполучною ланкою між стіною та винесеними вперед основними та проміжними карнизами; його також застосовують у капітелях.

  • апотемнофілія

    Хворобливе бажання власноруч позбавитися кінцівки, що найчастіше викликане манією приєднатися до певної групи, сприйнятої як елітна.

    Це форма фетишизму, де об’єктом фетиша стають тілесні вади або ушкодження.

    Тип парафілії, що виражається в сексуальному залученні до людей з інвалідністю, зокрема тих, у кого ампутовані кінцівки.

  • апотома

    1. У математиці апотомою називають відрізок, що дорівнює різниці двох величин, які не мають спільної міри (є несумірними).

    2. У музичній термінології апотома — це хроматичний напівтон, або збільшена прима, який визначається як різниця між цілим тоном та діатонічним напівтоном (лімою).

  • апотропей

    Синонім до слова “амулет”.

    У давні часи такий магічний об’єкт вважали захисним: йому приписували здатність охороняти людей, домашніх тварин та оселі від нечистої сили; найчастіше апотропеї мали вигляд образів грізних божеств чи хижих звірів.

  • апофазія

    У літературознавстві апофазія — це стилістичний і композиційний засіб, суть якого полягає в категоричному спростуванні щойно висловленої думки в межах одного висловлювання чи віршованого рядка.

  • аппаратор

    Історичний термін для позначення середньовічного будівничого в західноєвропейських містах, що виконував обов’язки головного помічника архітектора та очолював будівельну артіль.

  • апперцептивний

    Прикметник, що описує явище апперцепції або пов’язаний із ним.

    Стосується апперцепції; властивий їй.

  • апперцепція

    Апперцепція — це залежність того, як людина сприймає предмети чи явища навколишнього світу, від її колишнього досвіду та психологічного настрою в момент споглядання.

    Процес сприйняття визначається не лише об’єктом, а й самим суб’єктом, його актуальними потребами, інтересами, уявленнями, поняттями та іншим.

    Безпосередні відчуття від об’єкта активують у пам’яті певні сліди минулих вражень, які інтегруються в наявний досвід. Це прискорює сприйняття, робить його вибірковим і осмисленим.

  • апресин

    Цей лікарський препарат призначають для терапії гіпертонічної хвороби, включно з її злоякісною формою.