• аргентінець

    Див. статтю «аргент і нці».

  • аргентінка

    Аргенті́нка — це жінка або дівчина, яка народилася й живе в Аргентині або має аргентинське громадянство.

  • аргентінський

    Прикметник, що стосується Аргентіни та її населення — аргентінців.

  • аргентінці

    Аргентінці – це народ, який є корінним населенням Аргентини. Представники цієї нації мають європейське коріння та розмовляють іспанською мовою.

  • арготизм

    Арготизм — це лексична одиниця (слово чи вислів), яка перейшла до літературної мови з будь-якого арго, тобто зі специфічного жаргону.

    Такими є слова, запозичені з різноманітних жаргонів, зокрема найчастіше — з мови декласованих прошарків суспільства.

  • арготичний

    Лінгвістичний термін, що позначає ознаку, властиву арго або арготизмам.

  • аргр

    У жаргонному вживанні, як правило зневажливо: чоловік, який у гомосексуальних стосунках виконує пасивну роль.

  • аргумент

    1. Книжне. Підставою чи доказом, що їх наводять для обґрунтування або підтвердження чогось, є аргумент. Критик має висловити словами те, що відчуває загал. Щось можна обставити аргументами чи підвести під вищі принципи. Буває, що ніякі аргументи когось не переконують.

    2. Математичне. Аргумент — це незалежна змінна величина. Коли дві величини пов’язані між собою, та з них, якій можна надавати довільних значень, і називається незалежною змінною, або аргументом.

  • аргументація

    АРГУМЕНТАЦІЯ, -ї, ж., книжне. 1. Синонімічне поняття до слова «аргументування». Як приклад: відчуття потужності навіть у такій невитонченій, проте беззаперечній аргументації (Ле, «Міжгір’я», 1953, 342).

    2. Набір або система аргументів (у першому значенні цього слова). Наприклад: у творах І. Вишенського власне полемічної аргументації менше, ніж можна було б очікувати, знаючи про його репутацію полеміста (Фр., XVI, 1955, 426); Галілео Галілей створив філософське та фізичне обґрунтування на підтримку коперніківської системи про рух Землі довкола Сонця («Наука…», 10, 1958, 45).

  • аргументований

    АРГУМЕНТОВАНИЙ, -а, -е, книжн. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «аргументувати»; використовується також як прикметник. Означає: такий, що підкріплений логічними доводами, обґрунтований.

    У статті газети «Радянська Україна» від 6 січня 1957 року зазначалося, що літератори та митці мають зміцнювати творчу єдність через взаємну підтримку, активний розвиток товариської, ділової та вимогливої критики, яка має бути обґрунтованою.