Словник Української
1. У давньогрецькій міфології — бог підземного царства мертвих, володар царства душ померлих; також саме це царство (підземне, потойбічне).
2. У переносному значенні — смерть, загибель, небуття.
3. У переносному значенні — пекло, місце страждань, жахів або повної темряви.
1. Власна назва опери Джузеппе Верді (1871 рік), створеної на лібрето Антоніо Гісланцоні за сюжетом однойменної повісті Огюста Марієтта.
2. Власне жіноче ім’я, поширене в арабських та деяких африканських країнах, що може означати “відвідувачка”, “гостя” або “та, що повертається”.
3. У переносному значенні — символ трагічного кохання, вірності та самопожертви (за аналогією з головною героїнею опери).
1. У давньогрецькій міфології — підземне царство мертвих, а також його володар (Аїд, Гадес).
2. Переносно — темне, похмуре або загробне місце; пекло, прірва.
1. Пов’язаний з аїлом, що стосується аїлу (традиційного селища або адміністративної одиниці в тюркських народів, зокрема в Криму).
2. Належний до аїльної ради (органу місцевого самоврядування в Криму в окремі періоди історії).
Айлурофілія — психологічний термін, що означає надмірну, патологічну прихильність або любов до котів.
Айлурофобія — патологічний, ірраціональний страх перед котами, що належить до специфічних фобій і супроводжується тривогою, панікою або бажанням уникати контакту з цими тваринами.
1. Стосовний до аймака, що стосується адміністративно-територіальної одиниці в Монголії та деяких регіонах Росії (наприклад, Бурятії, Туві).
2. Притаманний аймаку, властивий йому; такий, що існує або діє в межах аймака.
Аймалін — власна назва фармакологічного препарату, антиаритмічного засобу, що отриманий з кореня раувольфії та використовується для лікування порушень серцевого ритму.
Аймалін — хімічна сполука (алкалоїд), діюча речовина однойменного препарату, що належить до ІА класу антиаритміків.
1. Стосовний до аймаку, пов’язаний з ним; властивий аймаку.
2. Який належить до адміністративно-територіальної одиниці в Монголії та деяких регіонах Росії (наприклад, Бурятії, Туві); територіальний.
1. У вірменській міфології — духи, що вважаються предками та покровителями вірменського народу, часто зображуються як велетні або титани, які боролися з богами.
2. У переносному значенні — могутні, величні люди, героїчні особистості або засновники, основоположники якоїсь справи, традиції чи народу.