Словник Української
Погіршення роботи центральної нервової системи, що виникає як наслідок важких хвороб, сильних психічних навантажень або пошкоджень.
Це стан виснаження психічних і фізіологічних ресурсів, що розвивається у людини через тривалий стресовий вплив або пережиття серйозної психологічної травми.
Людина, яка страждає на астенію.
Астенічний (прикметник, медична термінологія). Характеризується симптомами астенії; такий, що позбавлений сили, слабкий, в’ялий.
У психологічній науці відзначено чітку контрастність між стенічними (активними) та астенічними (пасивними) емоційними станами (за джерелом: Психол., 1956, 151).
У медицині це стан загального ослаблення організму та втрати сил.
Асіст — це техніка у живопису, що полягає у нанесенні лінійних або штрихових орнаментальних мотивів. Їх виконували, приклеюючи тонкі смужки сусального золота, а згодом — намальовуючи золотистою фарбою, поверх основного шару фарби. Такі геометризовані промені уособлювали світло божественної істини, світлоносність Христа та виступали символом джерела неземного сяйва. Цей художній прийом знав широке вживання у візантійському мистецтві та на Русі-Україні (Київська Русь).
Аск (ек.) — це ціна пропозиції, тобто мінімальна вартість, за якою власник готовий реалізувати певний фінансовий інструмент: акцію, опціон, ф’ючерс або валюту.
Розмір аска — це обсяг (кількість) цінних паперів, що продавець пропонує до продажу за вказаною ціною аска.
Паразитичний круглий черв’як, що мешкає в кишечнику людини та тварин.
Аскариди — це назва, що вживається в множині. Так називають круглих білих черв’яків, які є паразитами й живуть у кишечнику людини та інших ссавців. У формі однини цей паразит називається «аскарида» (жіночий рід). До цієї групи належить, зокрема, аскарида людська.
Форма «аскарида» є відсиланням до основного визначення слова «аскариди».
Аскаридоз — це захворювання, спричинене паразитуванням аскарид у людському організмі.
1. Цей термін походить з античності, де спочатку означав систему тренувань атлета перед змаганнями. У Стародавній Греції це передбачало, зокрема, сексуальну стриманість спортсменів, щоб не марнувати енергію. Згодом поняття значно розширилося й почало означати загальну боротьбу з вадами та прагнення до чеснотного життя. Наприклад, піфагорійці вважали аскезу сукупністю правил для пізнання істини. У християнстві, особливо в католицтві, аскеза була зосереджена навколо подолання плоті, що символізувала тлінність матеріального світу, що зрештою спричинило негативне ставлення церкви до сексу та вимоги аскетичного життя від священнослужителів і чернецтва.
2. Це поміркований, заснований на самозреченні спосіб життя, який ґрунтується на традиції або має релігійну чи ідеологічну мотивацію. Для нього часто характерна сексуальна утриманність.
3. Це комплекс фізичних і моральних вправ, мета яких — звільнити дух від влади плоті. Як духовна практика, аскеза є свідомим самообмеженням, самовідданістю або виконанням суворих обітниць, іноді навіть із елементами самокатування. Її ціллю є досягнення певних духовних вершин або набуття надприродних властивостей. Такі практики існують у різних формах у багатьох культурах і традиціях світу.
4. Те саме, що аскетизм.