Механізм, який у різних пристроях звільняє рухомі частини від навантаження під час їхнього простою.

Деталь, що закріплює чутливий елемент вимірювального приладу в положенні спокою. Її основним призначенням є захист цього елемента від механічних ушкоджень під час переміщення та монтажу, а також від випадкових ударів. В окремих випадках такий пристрій також слугує для швидкого припинення коливань покажчика, як це відбувається, наприклад, у дзеркальних гальванометрах чи аналітичних вагах.

Метод закріплення ротора в гіроскопічній системі шляхом використання магнітного поля.

Арефлексія — це стан, коли один або кілька природних рефлексів не проявляються. Вона виникає через пошкодження ланцюга рефлекторної дуги або внаслідок пригнічуючої дії верхніх рівнів нервової системи.

Арефорії — це давнє свято, присвячене богині Афіні, яку шанували як захисницю землеробства. Його відзначали наприкінці червня або в липні, з метою вимолити у богині міський процвітання та вродливість нив.

1. Дія, внаслідок якої особу позбавляють свободи та беруть під варту. У художніх творах описується як один із видів утисків: «Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину» (Еллан, І, 1958, 198); «Батька ми бачили вдома ніби в гостях, між одним арештом та другим» (Козл., Сонце.., 1957, 15).

2. (юридичний термін) Рішення суду, що обмежує право власника вільно розпоряджатися своїм майном. Наприклад: «Оформляйте справу до суду. Накладіть арешт на домашні речі» (Кучер, Трудна любов, 1960, 241).

3. (застаріле) Місце утримання людей, яких позбавлено волі; тюрма. Як ілюстрація: «Три неділі вже кум у арешті сидів, А селом якийсь шум, наче рій той гудів» (Фр., XI, 1952, 120).

У регіонах Середньої Азії цим терміном називають канал для зрошення.

У технічній термінології це означає процес введення арильної групи (арилу) до складу молекул як органічних, так і неорганічних речовин.

Також це тлумачення описує як хімічну реакцію, в ході якої атом водню в органічній сполуці заміщується на ароматичний радикал.

Арилус — це соковитий придаток на насінині окремих видів рослин, який служить їжею для мурах. Він формує оболонку навколо насінини, але залишається анатомічно відокремленим від неї. Це утворення також приваблює птахів, тим самим допомагаючи розповсюдженню насіння. Інша назва — принасінник.