арешт

Значення

1. (Юриспруденція) –

   Дія, внаслідок якої особу позбавляють свободи та беруть під варту. У художніх творах описується як один із видів утисків: «Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину» (Еллан, І, 1958, 198); «Батька ми бачили вдома ніби в гостях, між одним арештом та другим» (Козл., Сонце.., 1957, 15).

2. (Юриспруденція) –

   (юридичний термін) Рішення суду, що обмежує право власника вільно розпоряджатися своїм майном. Наприклад: «Оформляйте справу до суду. Накладіть арешт на домашні речі» (Кучер, Трудна любов, 1960, 241).

3. (Юриспруденція) –

   (застаріле) Місце утримання людей, яких позбавлено волі; тюрма. Як ілюстрація: «Три неділі вже кум у арешті сидів, А селом якийсь шум, наче рій той гудів» (Фр., XI, 1952, 120).

Правопис та відмінювання