1. (Будда) Власна назва засновника буддизму — Сіддгартха Ґаутама (623–544 до н.е. за традиційною хронологією), який, згідно з віруваннями, досяг просвітлення (бодгі) та став пробудженою, звільненою від циклів переродження (сансари) істотою.

2. (будда) У буддизмі — титул або стан істоти, яка досягла повного пробудження (просвітлення), ідеальної мудрості та вищого співчуття, вийшовши за межі страждань і кола перероджень; пробуджена, просвітлена особистість.

3. (будда) У ширшому, культурному вжитку — зображення, статуя або скульптура Будди, що є об’єктом релігійної шаноби або культурним символом.

1. Невеликий річковий човен, зазвичай плоскодонний, що використовувався на Дніпрі та його притоках для перевезення вантажів, рибальства або як пором.

2. Назва села в Україні, зокрема в Одеській області.

1. Рід рослин родини айстрових (Asteraceae), представлений однорічними або багаторічними травами з жовтими квітковими кошиками; поширений у Євразії та Північній Африці, деякі види є бур’янами.

2. Народна назва рослини будяк, що належить до роду чортополох або осот.

3. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, річка Будак у Криму).

1. Невелика будівля, часто тимчасова, зроблена з підручних матеріалів (хмизу, гілля, очерету, глини тощо), яка використовується для проживання або господарських потреб; халупа, курінь.

2. Спеціальна споруда в лісі для проживання лісорубів, варти або для виробництва деревного вугілля, дьогтю, поташу (історичне значення).

3. Назва окремих населених пунктів а частин міст в Україні, що часто походять від історичного розташування таких лісних промислів (наприклад, село Буда, урочище Буда).

4. Застаріла або діалектна назва бджолиного вулика (частіше “бділа” або “дуплянка”).

5. У переносному значенні — про незграбну, незручну або потворну будівлю.

1. (Буд) — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає Чернігівською областю.

2. (буд) — скорочене позначення будівлі, будівельних робіт або будівельної організації, що вживається переважно в усій словесності (наприклад, у документах, на табличках, у розмовній мові).

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі; належить до Бугівської сільської громади.

2. (рідко, заст.) Загальна назва для території, де проживає етнографічна група українців — гуцулів; синонімічне до поняття “Гуцульщина” або вживається для позначення окремої місцевості в гуцульському регіоні.

Бугіди — історична назва групи племен, що мешкали в Північному Причорномор’ї та належали до складного етнополітичного об’єднання, відомого в античних джерелах як Велика Булгарія (або Стара Велика Булгарія), яке існувало в VII столітті нашої ери.

Бугіди (Буґіди) — одна з гілок булгарських племен, що, згідно з візантійськими хроніками, разом з іншими племенами (котрагами, оногурами тощо) утворювали союз під проводом хана Кубрата та після його смерті та розпаду держави мігрували в різних напрямках, зокрема на Балкани та до Середнього Поволжя.

1. Музичний стиль та танок, що виник у США в 1940-х роках як різновид бугі-вугі, характеризується синкопованим ритмом, імпровізаційною грою на фортепіано та енергійними танцювальними рухами.

2. Власна назва конкретного музичного твору, танцювального номеру або вистави, що використовує цей стиль (наприклад, пісня “Бугі-вугі” або однойменний танок).

Бугшприт — горизонтальна або похила дерев’яна або металева балка на носі судна, що служить для винесення вперед носових вітрил (кліверів, бом-кліверів) та кріплення такелажу.

1. Історична назва одного з кочових тюркських племен, що мешкало в Євразії в середні віки.

2. У сучасному інтернет-спілкуванні (сленг) — штучна, часто провокативна сварка, конфлікт або бурхливе обговорення між учасниками онлайн-спільнот, яке виникає навмисно або через неоднозначне висловлювання, публікацію та іноді підтримується з метою розваги, тролінгу чи привернення уваги.