Хімічна реакція, внаслідок якої відбувається введення ариламінового залишку (тобто ароматичного вуглеводневого радикала, пов’язаного з аміногрупою -NH₂) в молекулу органічної сполуки, зазвичай шляхом заміщення атома гідрогену.
-
аміномеркурування
Аміномеркурування — хімічна реакція, в якій аміногрупа (–NH₂) приєднується до ненасиченої органічної сполуки (наприклад, алкену або алкіну) за участі солей ртуті (найчастіше ацетату ртуті Hg(OCOCH₃)₂) як каталізатора або реагенту, з подальшим відновленням для отримання аміну.
-
амінометиленування
Амінометиленування — хімічна реакція, в процесі якої відбувається введення амінометильної групи (–CH₂–NH₂) або її похідних у молекулу органічної сполуки, зазвичай шляхом взаємодії з формальдегідом (або його еквівалентом) та аміном (або аміаком).
-
амінометилування
1. Хімічна реакція, внаслідок якої до молекули органічної сполуки вводиться амінометильна група (-CH₂-NH₂) або її похідні; різновид амінометилювання.
-
амінони
1. (біохімія) Органічні сполуки, що містять одну або кілька аміногруп (-NH₂) і є ключовими структурними одиницями білків (протеїнів); природні амінокислоти.
2. (історичне) Назва однієї з груп ранньохристиянських сект, що виникла в IV столітті нашої ери та сповідувала радикальне аріанство, заперечуючи подібність Бога-Сина Богу-Отцю.
-
амінооснова
1. Органічна сполука, що містить одну або кілька аміногруп (-NH₂) та проявляє осно́вні (лужні) властивості завдяки наявності вільного електронної пари на атомі азоту; синонім до терміна «амін» у контексті його хімічної функції.
2. (У біохімії) Азотовмісна складова частина нуклеотидів (аденін, гуанін, цитозин, тимін, урацил), яка утворює пари основ у структурі ДНК та РНК; застарілий або неточний синонім до термінів «азотиста основа», «нуклеїнова основа».
-
амінооцтовий
1. (хімія) Стосовний до амінооцтової кислоти (гліцину), що є найпростішою амінокислотою, або утворений з неї; гліциновий.
-
амінопептидаза
Амінопептидаза — фермент класу гідролаз, що каталізує відщеплення N-кінцевої амінокислоти від пептидів і білків, граючи важливу роль у процесах травлення та обміну білків у живих організмах.
-
амінопропіоновий
1. Хімічний термін, що стосується амінопропіонової кислоти (α-амінопропіонової кислоти), більш відомої як аланін — амінокислота, що входить до складу білків.
2. У складних назвах органічних сполук — такий, що містить у своїй молекулі аміногрупу (-NH₂) та пропіонову кислоту або її залишок.
-
амінопурини
Амінопурини — група похідних пурину, органічних сполук, у молекулах яких один або кілька атомів водню в пуриновому ядрі заміщені на аміногрупи (-NH₂); важливі біологічно активні речовини, до яких належать нуклеїнові основи аденін та гуанін.