Значення
-
(лінгв.) Властивість частини мови (зокрема, іменника) мати означення, тобто бути поширеним за допомогою другорядного члена речення, який виражає ознаку предмета.
-
(філос.) Властивість поняття, яка полягає в наявності у нього суттєвих ознак, що відрізняють його від інших понять; визначеність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. означність, р. означності, д. означності, з. означність, о. означністю, м. означності, к. означносте