1. (лінгв.) Властивість частини мови (зокрема, іменника) мати означення, тобто бути поширеним за допомогою другорядного члена речення, який виражає ознаку предмета.
2. (філос.) Властивість поняття, яка полягає в наявності у нього суттєвих ознак, що відрізняють його від інших понять; визначеність.