ови

1. (заст.) Множина від слова “ів” — одиниці вимірювання земельної площі в Україні XIV—XVIII століть, що дорівнювала приблизно 20—25 моргам (близько 10—15 гектарам).

2. (діал., західні регіони) Скирти, стоги хліба, здебільшого зі снопів, складені на полі для доведення до повної стиглості або для зберігання.

Приклади:

Приклад 1:
Уже й Шрам із іетьма­ном, об’їхав­ши бай­рак, прис­ко­чи­ли до то­го бой­ови­ща, а їй бай­ду­же; во­на пла­че, во­на вби­вається над своїм Пет­ру­сем. – Годі, до­ню!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
ро•дением точию ра€нствуя tц7у5 и3 д¦ови. Дхъ єcт прес™ши, tц7у и3 сн7у подобно сущнw, И# пrно сущна.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
ови бо попове единою женою оженившися слу – жатъ, wвии бо поповэ wдиною женою wженивсz слу- жать. и3 по пове ино к служе- нию своею слубды дерѕаю т, и3 ниже себэ сие во гр<э вмэн- zют, ї во прочия є3реси тzжкиz впадоша, а друзіи и до седми жень по- имающе слу- жатъ, а друзии до семи женъ. — Жиленко Ірина, "Євангеліє від ластівки"