Словник Української Мови
Буква
1. Стосунковий до міста Овруч або Овруцького району Житомирської області; властивий їм, характерний для них.
2. Належний до Овруча або Овруцького району, створений там тощо.
3. У геології: пов’язаний з Овруцьким кристалічним масивом Українського щита.
Приклад 1:
Замойський називав навіть імена їхніх призвідців: Голий, Панчоха, Танський, Заремба, Федір Полоус, Поплавський, Мітла, князь Олександр Вороницький, Олександр Гуменецький, Олександр Гулевич, овруцький сотник Олександр Слуцький, Андрій Ганський, Матюша, Ростопча… «Та все це дрібнота, — думав Жолкевський. — Головне — Наливайко».
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”