оволодіння

1. Дія за значенням дієслова оволодіти; набуття повної влади, контролю або впливу над кимось, чимось, захоплення чогось силою.

2. Набуття вміння вільно користуватися чимось, досконале засвоєння знань, навичок або майстерності в певній галузі.

3. Захоплення, опанування кимось (про почуття, думки, стан).

Приклади:

Приклад 1:
Їй випало екзистенційно утверджуватися в складних умовах: виборювання свого місця в новій ідеологічній реальності за умов постійного пресингу, входження в нове національне середовище, оволодіння незнайомою мовою і культурою. І то було не просто пасивне входження, а долучення до активного творення цієї культури.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”