Значення
- (Психологія) –
Стан повної нерухомості, остовпіння, викликаний сильним емоційним потрясінням (страхом, жахом, здивуванням тощо).
- (Медицина) –
У медицині — патологічний стан, близький до каталепсії, що характеризується млявістю, різким зниженням чутливості до зовнішніх подразників та застиганням у прийнятій позі.
- (Психологія) –
Переносно — стан повної бездіяльності, апатії, інтелектуального застою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оціпеніння, р. оціпеніння, д. оціпенінню, з. оціпеніння, о. оціпенінням, м. оціпенінні, к. оціпеніння