оціпеніння

[ot͡sipɛninnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Психологія) –

    Стан повної нерухомості, остовпіння, викликаний сильним емоційним потрясінням (страхом, жахом, здивуванням тощо).

  2. (Медицина) –

    У медицині — патологічний стан, близький до каталепсії, що характеризується млявістю, різким зниженням чутливості до зовнішніх подразників та застиганням у прийнятій позі.

  3. (Психологія) –

    Переносно — стан повної бездіяльності, апатії, інтелектуального застою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оціпеніння, р. оціпеніння, д. оціпенінню, з. оціпеніння, о. оціпенінням, м. оціпенінні, к. оціпеніння

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів